Хореум

Перші хореї були побудовані в Римі наприкінці 2 століття до Р. Х.^[1], а перший відомий громадський хореум був побудований Гаєм Гракхом у 123 році до Р. Х.

Хореум у латинському трактуванні часто використовувався для позначення зерносховищ, ц той час як у Стародавньому Римі термін став застосовуватися до будь-якого місця, призначеного для зберігання товарів або колекціонування коштовних предметів, витворів мистецтва^[2]. Проте найважливішим видом хореа були саме ті, де зберігались продукти харчування, зокрема зерно та оливкова олія, вид та обсяг зберігання визначався державою.^[3]

Наприклад, Horrea Galbae в Римі використовувалося не тільки для зберігання зерна, а й оливкової олії, вина, одягу і навіть мармуру^[4].Horrea Galbae мало 140 кімнат (тільки на рівні землі) загальною площею близько 21 тис. кв. м²^[5]. Обсяг сховищ у громадських складах можна оцінити на основі згадок про Септимія Севера, коли він, помираючи (211 р. н. е.), заявив, що залишає місто з достатньою кількістю їжі, щоб утримати мільйонне населення упродовж 7 років^[6]. Менша, але подібна хореа була побудована для кожного римського міста, містечка чи фортеці по всій Римській імперії.

Хореа в Римі та його порт Остія мали від двох або більше поверхів. Були обладнані пандусами, а не сходами, щоб полегшити доступ на верхні поверхи. Перший поверх зерносховищ був установлений на стовпах, щоб уникнути проникнення вологи всередину і зменшити ризик втрати зерна. Багато хорей нагадують великі торгові райони з рядами невеликих магазинів (таберн), розташованих навколо центрального внутрішнього подвір'я. Деякі з них були ексклюзивними, імовірно, були наближені до сучасних торгових центрів. Відомо про використання хорей і на Близькому Сході, проте мали іншу будову: це був лише один ряд дуже глибоких таберн (tabernae), розташованих на одному боці. Це  відображало архітектурний стиль, який широко використовувався в палацах і храмових комплексах у всьому регіоні ще задовго до приходу римлян^[7].

Не дивно, що безпека та протипожежний захист були головними проблемами цих  будівель. Зазвичай хореї були побудовані з товстими стінами, а їхні вікна завжди були вузькими і розташовувались високо, щоб запобігти крадіжкам. Двері  були захищені  складною системою замків і ригелів. Навіть найбільші хореї мали лише двоє або троє дверей, що були досить вузькими, щоб не дозволити проїзду візків. Важким завданням було переміщення товарів у хореї, швидше за все воно виконувалося лише вручну. Тому найбільший хореум мав великий штат робітників.

Римські хореї мали окремі назви. Деякі з них вказували  на тип товарів, що зберігалися (а, можливо, і продавалися), наприклад, віск (candelaria), папірус (chartaria) або перець (piperataria) . Інші носили імена імператорів (наприклад, Хореа Гальба на честь імператора Гальби) або особистостей, пов'язаних з імператорською сім'єю . Було відомо, що особливо добре був збережений хореум в Остії, Horrea Epagathiana et Epaphroditiana, був названий на честь двох вільновідпущенників (більш за все, його власників), Епагата та Епафродіта.^[8]

Computer reconstruction of Horreum на YouTube

• RICKMAN, G., (1971): Roman Granaries and store buildings. Cambridge.
• SALIDO DOMINGUEZ, J., (2011): Horrea Militaria. El aprovisionamiento de grano al ejército en el occidente del Imperio romano, Anejos de Gladius 14, Madrid. SALIDO DOMINGUEZ, J., (2009): «Los graneros militares romanos de Hispania». En MORILLO, A., HANEL, N. & MARTÍN, E., (eds.): Limes XX. Estudios sobre la Frontera Romana. Anejos de Gladius 13. Volumen 2. Madrid, 679—692. I.S.B.N. 978-84-00-08856-9.
• SALIDO DOMINGUEZ, J., (2008): «La investigación sobre los horrea de época romana: balance historiográfico y perspectivas de futuro». CUPAUAM 34, 105—124. I.S.B.N. 978-84-00-08856-9
• SALIDO DOMINGUEZ, J., (2008b): «Los sistemas de almacenamiento y conservación de grano en las villae hispanorromanas». En FERNÁNDEZ OCHOA, C., GARCÍA-ENTERO, V. & GIL SENDINO, F., (eds.): Las villae tardorromanas en el Occidente del Imperio. Arquitectura y función. IV Coloquio Internacional de Arqueología de Gijón. 26, 27 y 28 de Octubre de 2006, Gijón, 693—706. I.S.B.N.: 978-84-9704-363-2.