Шульмінський Юрій Олександрович
Шульмінський Юрій Олександрович (1920 — ?) — український архітектор, який працював в Аргентині.
Шульмінський Юрій Олександрович | |
---|---|
Народження | 1920 |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Буенос-Айрес |
Біографія
Народився 1920 року.[1] Син Олександра Шульмінського (1862—1944) та Олімпіади з дому Пащенко.[2] Однокровний брат священика Станіслава Шульмінського (1894—1941).[3] Навчався у Львові, згодом — у Римі. Був дивізійником Української національної армії (Першої дивізії «Галичина»), вижив у «Бродівському котлі».[4] Після війни потрапив до Другого польського корпусу.[5] Власник архітектурного бюро в Аргентині. Професор архітектури в університеті Сан-Хуана.[6] Викладав у аргентинському відділі Філософського-гуманістичного факультету Українського католицького університету.[7] Член Спілки українських інженерів в Аргентині[8], Товариства подолян при Українській вільній академії наук у США.[9]
- Роботи
- Проект греко-католицького кафедрального храму в Буенос-Айресі (1961—1964, співавтор Віктор Гриненко).[10]
- Конкурсний проект пам'ятника Шевченкові в Буенос-Айресі (1969, скульптор Григорій Крук).[11]
- Будинок централі кооперативів «Відродження» в Буенос-Айресі.[6]
- Будинок Сестер служебниць у Чоко.[6]
- Церква в місті Кармен дель Парана (Парагвай) (Iglesia greco-católica ucraniana).[6]
- Церква, парафіяльний центр, колегія та інтернат Василіянок у Бовені.[6]
- Відпочинково-спортивний осередок поблизу Буенос-Айреса.[6]
- Статті
- La arquitectura eclesiástica ucrania // Ucrania Libre. — 1960. — № 18/19.
- Недоля жидів у Дубні // Літопис Волині. — 1958. — Ч. 4 (співавтор Олексій Сацюк).
- Олімпіада Пащенко-Шульмінська: Некролог // Дзвін. — Буенос-Айрес, 1972.
- Останні лицарі Андів // Сучасність. — 1977. — № 7—8.