Залужний Валерій Федорович
Вале́рій Фе́дорович Залу́жний (нар. 8 липня 1973, Новоград-Волинський) — український воєначальник, генерал. Герой України (2024).
Валерій Федорович Залужний | |||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал | |||||||||||||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||||||||||||
Народження | 8 липня 1973[1] (50 років) Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР[1] | ||||||||||||||||||||
Громадянство | Україна | ||||||||||||||||||||
Alma Mater | Одеський інститут Сухопутних військ (1997), Національний університет оборони України (2007 та 2014), Острозька академія (2020) | ||||||||||||||||||||
Ступінь | доктор філософії з права[2] | ||||||||||||||||||||
Псевдо | «Волонтер»[3] | ||||||||||||||||||||
Військова служба | |||||||||||||||||||||
Роки служби | 1993—2024 | ||||||||||||||||||||
Приналежність | Україна | ||||||||||||||||||||
Вид ЗС | Збройні сили | ||||||||||||||||||||
Формування | Генеральний штаб | ||||||||||||||||||||
Війни / битви | |||||||||||||||||||||
Командування | |||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||||
Залужний Валерій Федорович у Вікісховищі |
Головнокомандувач Збройних сил України (2021—2024), член Ради національної безпеки і оборони України (2021—2024), командувач військ Оперативного командування «Північ» (2019—2021), начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил (2018), начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід» (2017).
Увійшов до списків 100 найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time[4][5], 25 найвпливовіших українських військових 2022 року від НВ[6].
Життєпис
Народився 8 липня 1973 року в Новограді-Волинському (нині Звягель) у родині військовослужбовців. З дитинства мріяв стати військовим. У 1989 році закінчив міську школу № 9, вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив у 1993 році з відзнакою. Згодом вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. У 1997 році з відзнакою закінчив навчання в інституті, після чого пройшов усі щаблі військової служби: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів, командир батальйону.
2005 року вступив до Національної академії оборони України, у 2007 році закінчив навчання із золотою медаллю, призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові. На цій посаді успішно проходив службу впродовж двох із половиною років[7].
Рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України, 13 жовтня 2009 року був призначений командиром 51-ї окремої механізованої бригади. Командував нею[8] до 2012 року[9].
У 2014 році закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії[10].
У середині липня 2014 року був призначений заступником командира сектора «С», який формувався на Донеччині. Відтоді керував майже всіма угрупованнями, які там створювали[11].
На 2017 рік ― начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід»[12].
23 серпня 2017 року отримав нове звання генерал-майора[13].
Станом на 2018 рік ― начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил[14].
9 грудня 2019 року був призначений командувачем Оперативного командування «Північ»[15].
У грудні 2020 року — закінчив магістеріум Острозької академії за спеціальністю «Міжнародні відносини»[16].
27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України[17][18][19]. Він змінив на цій посаді Руслана Хомчака[20][21]. Наступного дня був введений до складу Ради національної безпеки і оборони України[22].
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну проявив ефективність в командуванні Збройними силами України на фронті проти російських військових, що детально аналізують вітчизняні та закордонні експерти, зокрема, у журналі «Time»[23].
23 травня 2022 увійшов до списку 100 найвпливовіших людей 2022 за версією журналу Time[24][25].
16 грудня 2023 року захистив дисертацію з права та здобув науковий ступінь доктора філософії[2]. Захист дисертації на спеціальну тему відбувся в Національному університеті «Одеська юридична академія»[26].
8 лютого 2024 року звільнений з посади Головнокомандувача ЗСУ[27]. Після цього відбулися масштабні кадрові зміни у керівництві ЗСУ[28].
7 березня 2024 року Президент України Володимир Зеленський погодив кандидатуру Валерія Залужного на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Міністерство закордонних справ України спрямувало британській стороні відповідний запит на агреман, який є однією з попередніх стадій процесу призначення глави дипломатичного представництва[29].
Військові звання
- Підполковник (2010);
- Генерал-майор (23 серпня 2017)[12];
- Генерал-лейтенант (24 серпня 2021)[30];
- Генерал (4 березня 2022)[31].
Оцінки й цитати
Його називають одним з найбільш відкритих генералів, який розуміє проблеми солдатів і молодших офіцерів[32].
Валерій Залужний є представником українських вищих офіцерів, які ніколи не служили в радянській армії та не вчилися у її навчальних закладах[33][34], тому «совкова» військова модель для Залужного є зовсім чужою[35]. Він як учасник бойових дій на сході України, позитивно ставиться до оновлення особового складу молодими людьми та відходу від радянських практик[33]. Одним з його перших кроків на посаді був дозвіл військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь по окупантах без узгодження з вищим керівництвом і позбавлення необхідності військовим заповнювати зайві документи[36].
Щодо своїх пріоритетів на посаді головнокомандувача Валерій Залужний сказав[37]:
Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут — принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби. — Валерій Залужний після призначення на посаду Головнокомандувача. 31 липня 2021.
14 жовтня 2022 року Україна відзначила «День захисників і захисниць України», як повідомляє Укрінформ, головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний привітав захисників і захисниць зі святом і відзначив, що українці у лютому 2022 року витримали потужний ворожий удар і поховали міф про непереможність російської армії. Він сказав:
А тепер ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо не зупинить нас. Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед. Весь світ захоплено і з надією дивиться на нас. — Валерій Залужний[38]
Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно. — Валерій Залужний[39]
Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей. — Валерій Залужний[40]
Битва за кожне місто і село нашої країни варта окремої книги. Кожен військовий і цивільний. Хто чинив спротив окупанту, хто підтримує визволителів, вартий окремої розповіді. Ми пам'ятаємо усіх — і полеглих, і живих. — Валерій Залужний[41]
У квітні 2022 року видання Politico назвало Залужного «Залізним генералом», ця характеристика закріпилась за ним надалі. Видання також назвало його новим поколінням українських офіцерів, яке замінило радянську школу[42].
13 жовтня 2022 року журнал Time помістив портрет Валерія Залужного на обкладинці та відніс до 100 найвпливовіших людей планети[42].
9 листопада 2022 року в День української писемності та мови Валерій Залужний сказав:
Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги — Валерій Залужний[43]
У жовтні 2022 року соціологічна група «Рейтинг», в межах проєкту «Народний ТОП», оприлюднила результати дослідження видатних українців усіх часів. Валерій Залужний посів десяте місце «Народного ТОПу», набравши 7,7 % голосів опитаних[44].
Нагороди та відзнаки
Українські
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (8 лютого 2024) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[45];
- Хрест бойових заслуг (6 травня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі[46];
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[47];
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (26 липня 2023) — за визначні особисті заслуги в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зміцненні обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, виявлені честь і доблесть[48];
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За доблесну військову службу Батьківщині»;
- Відзнака Міністерства оборони України «Ветеран військової служби»;
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За заслуги перед Збройними Силами України»;
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі»;
- Нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2022) — за створення боєздатної армії й ефективну оборону та звільнення окупованих територій України від московських загарбників[49][50];
- Орден святого великомученика Юрія Переможця (21 грудня 2022)[51];
- Лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги» (2022)[52];
- Почесний громадянин Яворова (2023)[53].
Іноземні
- Офіцерський хрест Ордену Хреста Витязя (6 липня 2023, Литва) — за надзвичайну мужність, стійкість і вірність обов'язку у боротьбі з найбільшим агресором 21 століття, терористичною Росією[54][55].
Особисте життя
Дружина Олена, мають дві доньки. Старша — військовослужбовиця. Молодша планує стати лікарем[56].
Вшанування
- 28 травня 2022 року в Покрові Дніпропетровської області вулицю Горького перейменували на вулицю Валерія Залужного[57].
- 9 червня 2022 року в Старій Синяві вулицю Жукова перейменували на вулицю Генерала Залужного[58].
- 16 лютого 2023 року в Конотопі вулицю Тургенєва перейменували на вулицю Валерія Залужного[59].
- 7 липня 2023 року в Малині вулицю Ніни Сосніної перейменували на вулицю Валерія Залужного[60].
Цікаві факти
Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
- Згідно з інтерв'ю для The Washington Post, у 2019 році Залужного затримали в аеропорту Брюсселя, куди він прибув для участі в саміті НАТО. Приводом стало оголошення його в міжнародний розшук на запит російської федерації. Під час затримання представниками Інтерполу він встиг зателефонувати послу України в НАТО, який згодом владнав ситуацію[61][62].
- 15 листопада 2022 року Залужний отримав $1 млн спадку від Григорія Степанця. 5 січня 2023 року він переказав всі отримані гроші на спецрахунок[63] НБУ для збору потреб ЗСУ[64][65][66].
Пісні про В. Залужного
- У травні 2022 року музикант Oisho BTZ (Олесь Михайлович) записав пісню, присвячену Залужному, «Залужний мутить двіж»[67][68][69].
- 30 грудня 2022 року український гурт «Енджі Крейда» опублікував пісню «Залужний» (новорічна)[70].
- У червні 2023 року 7-річний Марко Муляр з татом створили пісню «Нас веде Залужний в бій»[71].
- Оркестр бригади «Холодний Яр» яскраво привітав головнокомандувача із 50-річчям піснею «Батько наш Залужний, ЗСУ сім’я»[72][73]
Галерея
- Валерій Залужний в урочистій частині засідання Верховної Ради України з нагоди Дня Української Державності
- Валерій Залужний у заході з нагоди 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років
Примітки
Полковник ЗСУ Анатолій Штефан стверджує, що головнокомандувач ЗСУ Валерія Залужний має позивний "Волонтер".
Джерела
- Перший нерадянський головнокомандувач: 10 приводів захоплюватися Залужним [Архівовано 2 травня 2022 у Wayback Machine.]// Главком — 2 травня 2022.
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Залужний Валерій Федорович |
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Головнокомандувач ЗСУ Залужний: Хотів би проїхатися на танку по Арбату. Рандеву з Яніною Соколовою на YouTube // 5 канал. — 2021. — 4 вересня. | |
Валерій Залужний на Всеукраїнському форумі «Україна 30. Захисники» на YouTube // Конгрес місцевих та регіональних влад. — 2021. — 3 листопада. | |
«Війна змінила мою долю»: історія головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Таємниці війни на YouTube // 5 канал. — 2021. — 2 грудня. | |
Рік. За кадром. Генерал. Спецпроєкт Дмитра Комарова. Частина третя [Eng + Ru subtitles] на YouTube // Світ навиворіт. — 2023. — 12 травня. |
- Хто такий новий головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний [Архівовано 27 липня 2021 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 27.7.2021
- «Кожен солдат для мене — особистість». Принципи нового головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Новинарня, 27 липня 2021
- Новий головнокомандувач ЗСУ Залужний: в зоні ООС «без свити, без попередження, без напрягу» [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Фокус, 28 липня 2021
- Генерал Валерій Залужний. Що відомо про нового головнокомандувача ЗСУ. // BBC News, 27 липня 2021
Довідки
- генерал ЗАЛУЖНИЙ Валерій Федорович [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.] // zsu.gov.ua
Інтерв'ю
- Рина Лідницька (5 листопада 2010). Валерій Залужний: «Новоград-Волинський був колискою мрій і прагнень, Володимир-Волинський дав можливість втілити їх у життя…». zvyagel.com.ua. Звягель. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- Штупун, О. «Хочемо відійти від написання бойових наказів зразка 1943 року. Від цих безглуздих доповідей біля карт» — командувач військ ОК «Північ» генерал-майор Валерій Залужний [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.] // armyinform.com.ua, 15 лютого 2020
- Шкорко, Д. Валерій Залужний, головнокомандувач ЗСУ [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 17 січня 2022
- Ukraine's top soldier runs a different kind of army from Russia's. // The Economist, 15 грудня 2022(англ.)