Паламар Святослав Ярославович

Народився в містечку поблизу Львова. Навчався у Львівському торговельно-економічному університеті, який закінчив після академічної відпустки, під час котрої служив у Збройних силах України. Працював комерційним директором одного з підприємств.

Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Має дружину, сина та дочку^[2][3].

Святослав з перших днів російського вторгнення в Україну брав участь в обороні Маріуполя. З 1 березня 2022 року разом зі своїми побратимами з полку взятий в облогу, під час якої завдають відчутних втрат ворогу.

10 квітня 2022 року записав відеозвернення, в якому розповів про оборону Маріуполя, повідомивши, що понад два тижні ніхто не спілкується з представниками полку, звинуватив політиків у бездіяльности.

Це пам'ятати про нас, пам'ятати вічно про Маріуполь, розказувати про це, але це місто-мученик. Це місто-борець. І ми не в минулому, ми в теперішньому. Це коли ти читаєш про себе зі скорботою, а ти ще є. Ти ще живеш надією, ти розумієш, що до тебе повинні прийти. І особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти[4].

20 квітня 2022 року опублікував відеозвернення, в котрому повідомив про готовність евакуюватися, разом із цивільними мешканцями, пораненими бійцями та тілами загиблих, із оточеного Маріуполя^[5]. Паламар вважає, що в Маріуполі Путін утилізовує російських військових, які чинили звірства на Київщині^[6].

8 травня 2022 року взяв участь у пресконференції захисників «Азовсталі» для іноземних журналістів, де критикував владу за неналежну увагу до військових, які боронять Маріуполь та сприяють евакуації мирного населення з окупованого комбінату^[7].

21 вересня 2022 року визволений з полону при обміні військовополоненими^[8][9].

8 липня 2023 року повернений на територію України^[10].

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, вірність військовій присязі^[11][12];
• Орден Данила Галицького (17 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[13];
• Медаль «За військову службу Україні» (13 березня 2019) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[14];
• Нагрудний знак «За доблесну службу»^{[джерело?]};
• Нагрудний знак «Захиснику Маріуполя»^{[джерело?]};
• Нагрудний знак «За відзнаку в службі»^{[джерело?]};
• Почесна відзнака «За честь та гідність»^{[джерело?]};
• Почесна відзнака «Військової школи ім. Євгена Коновальця» «Не ридать, а здобувать»^{[джерело?]};
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом»^{[джерело?]};
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя»^{[джерело?]}.