Габон
Габонська Республіка | |||||
| |||||
| Девіз: Union, Travail, Justice «Єднання, праця, справедливість» | |||||
| Гімн: «La Concorde» «Згода» | |||||
 | |||||
| Столиця (та найбільше місто) | Лібревіль 0°23′ пн. ш. 9°27′ сх. д.country H G O | ||||
| Офіційні мови | французька | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Форма правління | президентська республіка | ||||
| - Президент | Алі бен Бонго Ондімба | ||||
| - Прем'єр-міністр | Даніель Вона Ондо | ||||
| Незалежність | |||||
| - від Франції | 17 серпня 1960 року | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 267 668 км² | ||||
| - Внутр. води | 3.76 % | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2005 | 1 384 000 (150) | ||||
| - Густота | 4,6/км² (216) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | 9,621 млрд $ (136) | ||||
| - На душу населення | 7055 $ (89) | ||||
| ІЛР (2004) | 0,633 (середня) (124) | ||||
| Валюта | Франк КФА (XAF) | ||||
| Часовий пояс | WAT (UTC+1) | ||||
| Коди ISO 3166 | 266 / GAB / GA | ||||
| Домен | .ga | ||||
| Телефонний код | +241 | ||||
 | |||||
| |||||
Габон (фр. Gabon), офіційна назва Габóнська Респýбліка (фр. République gabonaise) держава на західному узбережжі Центральної Африки. Межує на північному заході з Екваторіальною Гвінеєю, на півночі з Камеруном, на сході і півдні з Конго. На заході омивається Атлантичним океаном. Площа становить 267,67 тис. км² (75-те місце у світі), з них 2,5 % зайнято внутрішніми водами. Населення становить 1,38 млн осіб (146-те місце у світі). Столиця — місто Лібревіль. Вважається однією з найбагатших країн Африки (3-тє місце після Екваторіальної Гвінеї та Сейшельських Островів).
Географіяред. код
Держава розташована у Центральній Африці на східному узбережжі Гвінейської затоки. На північному заході межує з Екваторіальною Гвінеєю (спільний кордон — 350 км); на півночі — з Камеруном (298 км); на сході й півдні — з Республікою Конго (1903 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, довжина берегової лінії — 885 км.
 Екваторіальна Гвінея |  Камерун | ↑ |
| ↑ |  | ↑ |
| Атлантичний океан | ← |  Республіка Конго |
Внутрішня частина Габону — плоскогір'я та гори. Вздовж Атлантичного океану простягається низовина. Клімат субекваторіальний, на півночі — екваторіальний. Головна річка — Огове. Майже всю країну вкривають тропічні ліси, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів і савани на сході та півдні.
Територію Габону ділять на чотири фізико-географічних райони:
- Прибережний район включає низькі покриті лісом гори Майомбе на півдні і низовину, видовжену вздовж всього узбережжя шириною від 30 до 200 км, яку перетинають нижні течії декількох річок, зокрема Огове, що є головною торговою артерією країни.
- Криштальні гори на північ від річки Огове сильно розчленовані. Висоти коливаються 150—600 м. Річки утворюють пороги й водоспади. Найвищі і найбільші гори Габону — Шаю (Біроґу) на півдні країни досягають висоти 1580 м (гора Ібунджі).
- Плато Нтем висотою до 760 м, складене щільними древніми породами, міститься на північному сході країни — на схід від Криштальних гір і на північ від річки Огове. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плато, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси.
- Плато Батеке. Низьке плато висотою до 830 м, складене пісковиками. Це найбільш спекотний і сухий район країни.
Природний атомний реактор «Окло» — єдиний відомий природний атомний реактор на Землі. Його було знайдено у вересні 1972 року. Реактор діяв близько 2 млрд років тому і «згас» близько 1900 млн років тому. З 1958 до 1990-х тут видобували уран з родовища «Окло».
Історіяред. код
Габон — колишня частина Французького Конго з 1889 року, незалежність від Франції отримала 1960 року. 1968 року президент Омар Бонго встановив однопартійну форму правління. Незважаючи на авторитарність режиму, громадськість Габону не створювала опозиції Бонґо, 1986 року його було переобрано, 1989 року відбулася спроба перевороту, спрямованого проти нього, втім, її придушили лояльні до президента війська. У вересні 1990 року вперше після 1964 було проведено багатопартійні вибори. 2003 року було прийнято поправку до конституції країни, згідно з якою, людина може бути обрана президентом необмежену кількість разів. 29 листопада 2005 року Бонґо на чергових президентських виборах отримав перемогу (майже 80 % голосів). 70-літний ель-Хадж Омар Бонґо займав свій пост 40 років, до самої смерті у 2007 році.
7 січня 2019 року відбулася невдала спроба державного перевороту[1]. Кілька офіцерів спробували захопити владу. Вони записали відеоролик на місцевій радіостанції та поширили соцмережами. Але досить швидко (радіостанцію захопили зранку, а вже по обіді офіційна влада придушила заколот) заколотників було схоплено, у столицю Габону ввели війська.
Політична системаред. код
Габон за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава. На відміну від багатьох африканських країн у Габоні з моменту здобуття незалежності не було збройних конфліктів.
Парламентред. код
Політичні партіїред. код
- Габонська демократична партія (заснована 1968 року);
- Габонська партія прогресу;
- Рух за національне відродження (заснований 1981 року);
- Національне об'єднання «Лісоруби» (засноване 1990 року).
Зовнішня політикаред. код
Українсько-габонські відносиниред. код
Уряд Габону офіційно визнав незалежність України 10 січня 1992 року. Дипломатичні відносини між Україною і Габоном встановлені 1 вересня 1993 року[2]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Габону, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Російська Федерація)[3]. Справами України в Габоні відає українське посольство в Сенегалі. У 2007—2011 роках у Лібревілі діяло українське посольство.
У квітні 2011 року відбувся перший офіційний візит в Україну керівника зовнішньополітичного відомства Габону Поля Тунгі[4]. 29 листопада 2014 року, під час XV саміту МОФ у Дакарі, відбулася зустріч міністрів закордонних справ України П. А. Клімкіна та Габону Е. Іссозе Нгонде[4].
Державна символікаред. код
Адміністративно-територіальній поділред. код
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на 9 провінцій:
- Естуер (фр. Estuaire), адміністративний центр у Лебревілі (фр. Libreville);
- Верхнє Огове (фр. Haut-Ogooué), адм. центр — Франсвіль (Масуку) (фр. Franceville);
- Середнє Огове (фр. Moyen-Ogooué), адм. центр — Ламбарене (фр. Lambaréné);
- Нгуні (фр. Ngounié), адм. центр — Муїла (фр. Mouila);
- Ньянга (фр. Nyanga), адм. центр — Чибанга (фр. Tchibanga);
- Огове-Івіндо (фр. Ogooué-Ivindo), адм. центр — Макоку (фр. Makokou);
- Огове-Лоло (фр. Ogooué-Lolo), адм. центр — Куламуту (фр. Koulamoutou);
- Приморське Огове (фр. Ogooué-Maritime), адм. центр — Порт-Жантіль (фр. Port-Gentil);
- Волю-Нтем (фр. Woleu-Ntem), адм. центр — Оєм (фр. Oyem).
Збройні силиред. код
Чисельність збройних сил у 2000 році склала 5 тис. військовослужбовців[3]. Загальні витрати на армію склали 126 млн доларів США[3].
Економікаред. код
Габон — індустріальна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 10,2 млрд доларів США (137-ме місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 7,2 тис. доларів (89-те місце у світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 59,7 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 5,9 %; сфера обслуговування — 34,4 % (станом на 2006 рік)[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 15 % — промисловість і будівництво; 60 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 25 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[3].
Надходження в державний бюджет Габону за 2006 рік склали 3,1 млрд доларів США, а витрати — 2,2 млрд; профіцит становив 41 %[3]. Завдяки експорту нафти країна є досить заможною на фоні інших сусідніх африканських країн.
Валютаред. код
Промисловістьред. код
Галузі промисловості: гірничодобувна (нафтова, марганцева, уранова, золотодобувна), харчова, легка, хімічна, судноремонтна.
Гірнича промисловістьред. код
Енергетикаред. код
За 2004 рік було вироблено 1,5 млрд кВт·год електроенергії; загальний обсяг спожитої — 1,4 млрд кВт·год[3].
У 2005 році споживання нафти склало 269 тис. барелів/доба, природного газу — 100 млн м³, з них усі 100 % власного видобутку[3].
Агровиробництворед. код
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 19 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, рис, кокоси, арахіс, банани, ямс. Країна не забезпечує себе в повному обсязі продуктами харчування.
Транспортред. код
Внутрішній транспорт головним чином автомобільний. Трансгабонська залізнична магістраль зв'язує центри гірничодобувної промисловості і лісозаготівель з узбережжям. Основні морські порти — Овендо (поблизу Лібревіля), Порт-Жантіль, Лібревіль. Габон має у своєму розпорядженні розвинену мережу повітряних сполучень, діють 5 міжнародних і 54 місцевих аеропортів. Національна авіакомпанія «Ейр Габон» здійснює внутрішні і міжнародні авіарейси.
Туризмред. код
У 1996 році Габон відвідало 0,14 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 4 млн доларів США[3].
Зовнішня торгівляред. код
Основні торговельні партнери Габону: США, Франція, Китай.
Держава експортує: нафту, марганець, уран, деревину. Основні покупці: США (52,6 %); Франція (6,3 %); Китай (6,2 %). У 2006 році вартість експорту склала 6,7 млн доларів США[3].
Держава імпортує: промислові вироби й продукти харчування. Основні імпортери: Франція (41 %); США (6,5 %). У 2006 році вартість імпорту склала 1,6 млн доларів США[3].
Населенняред. код
Населення держави у 2006 році становило 1,4 млн осіб (146-те місце у світі). Густота населення: 4,6 осіб/км² (182-ге місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 36,2 ‰; смертність 12,3 ‰; природний приріст 23,9 ‰[3]. Населення держави зростало наступними темпами: у 1950 році — 430 тис., 1970 — 500 тис., 1980 — 1100 тис. осіб.
Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):
- діти віком до 14 років — 42,1 % (0,30 млн чоловіків, 0,30 млн жінок);
- дорослі (15—64 років) — 53,9 % (0,38 млн чоловіків, 0,39 млн жінок);
- особи похилого віку (65 років і старші) — 4 % (0,024 млн чоловіків, 0,033 млн жінок).
Урбанізаціяред. код
Рівень урбанізованості у 2000 році склав 50 %[3]. Головні міста держави: Лібревіль (365 тис. осіб), Порт-Жантіль (142 тис. осіб), Франсвіль (56 тис. осіб).
Етнічний складред. код
Головні етноси, що складають габонську націю: народи банту (фанг — 28,6 %, ешіра, аудома, бакота); французи — 6,7 %; лісові пігмеї — декілька тис. осіб.
Мовиред. код
Державна мова: французька. Значна частина населення говорить місцевими мовами банту: фанг, набі, бакота та ін.
Релігіїред. код
Головні релігії держави: католицтво — 50,1 % населення, протестантизм — 18 %, анімізм (бвіті — суміш із християнськими мотивами) — 19 %, іслам — 1 %.
Охорона здоров'яред. код
Очікувана середня тривалість життя у 2006 році становила 54,5 роки: для чоловіків — 53,2 років, для жінок — 55,8 років[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 54,5 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 280 жителів; лікарями — 1 лікар на 4850 жителів (станом на 1995 рік)[3].
У 1993 році 72 % населення було забезпечено питною водою[3].
Освітаред. код
Рівень письменності у 2006 році становив 63,2 %: 73,7 % серед чоловіків, 53,3 % серед жінок[3]. У країні запроваджено 9-річну обов'язкову освіту.
Інтернетред. код
У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Габоні користувались 26 тис. осіб[3].
Культураред. код
Архітектураред. код
Образотворче мистецтворед. код
Літератураред. код
Театрред. код
Музика й танціред. код
Кінематографред. код
Кухняред. код
Святаред. код
17 серпня — державне свято, День незалежності (1960 рік).
Наукаред. код
Засоби масової інформаціїред. код
Спортред. код
Приміткиред. код
Літератураред. код
- (англ.) Gabon and immigration. Stemming the flow // The Economist. — 1997. — June 15th.
- (англ.) Gabon and the European Union // The Economist. — 1995. — January 12th.
- (англ.) Ghazvinian, John (2008). Untapped: The Scramble for Africa's Oil. Orlando: Harcourt. ISBN 0-15-101138-9.
- (англ.) Petringa, Maria (2006). Brazza, A Life for Africa. Bloomington, IN: AuthorHouse. ISBN 1-4259-1198-6.
- (англ.) Rich, Jeremy (2007). A Workman Is Worthy of His Meat: Food and Colonialism in the Gabon Estuary. Lincoln: University of Nebraska Press. ISBN 0-8032-0741-7.
- (англ.) Shaxson, Nicholas (2007). Poisoned Wells: The Dirty Politics of African Oil. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 1-4039-7194-3.
- (англ.) Warne, Sophie (2003). Bradt Travel Guide: Gabon and São Tomé and Príncipe. Guilford, CT: Chalfont St. Peter. ISBN 1-84162-073-4.
- (англ.) Yates, Douglas A. (1996). The Rentier State in Africa: Oil Rent Dependency and Neo-colonialism in the Republic of Gabon. Trenton, NJ: Africa World Press. ISBN 0-86543-520-0.
- (рос.) Боуермастер Д. Под сенью великих лесов // ГЕО. — 2006. — № 1. — С. 38.
- (рос.) Готовцев В. Г. Габон. — М. : Мысль, 1978. — 127 с.
- (рос.) Зайцев В. «Нефтяная лихорадка» в странах Гвинейского залива // Мировая энергетика. — 2007. — № 11. — С. 70-72.
- (рос.) Чиркова Г. М. Габонская республика. — М. : Знание, 1983. — 64 с.
Посиланняред. код
- Габон [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Ґабон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- (фр.) (англ.) Офіційний сайт Габону.
- (фр.) Статистичне агентство Республіки Габон.
| |||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
|
