Ісайя Германовський
Ісайя Германовський (помер після 1777 [1]) — архімандрит Відомства православного сповідання Російської імперії, ректор Санкт-Петербурзької духовної семінарії (1766—1770).
| Ісайя Германовський | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | не раніше 1777 |
| Громадянство | Російська імперія |
| Діяльність | священнослужитель, педагог |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Посада | ректор |
| Конфесія | православ'я |
Життєпис
Народився в Україні і навчався в Київській духовній академії. Постригся в чернецтво в 1753 в Чернігові і викладав у Чернігівській духовній семінарії риторику і піїтику [1] [2].
У 1759 переміщений в Олександро-Невську семінарію вчителем риторики, а потім — філософії; з 1764 був її префектом, а в 1766 — 1770 — ректором, в сані архімандрита Миколаївського Старо-Ладозького монастиря [1] [3].
У 1770–1775 служив настоятелем монастиря Назарету-Ніжинського, а в 1775–1777 — Києво-Михайлівського.[1]
У 1766–1770 — ректор Санкт-Петербурзької семінарії. Був відомий, за словами Новікова, багатьма «вельми неабиякими» промовами, з яких надрукована тільки одна («Слово при торжестві другого прийому шляхетних дівчат у виховному товаристві», СПб. 1767[4] ) [1] [5].
Примітки
Література
- Исаия (Германовский) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Исаия (Германовский) // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |