Альфа Ромео (команда Формули-1)

До Другої світової війни Alfa Romeo домінувала в автоперегонах Гран-Прі. Alfa Romeo P2 і P3 стабільно перемагали до 1934 року, коли з’явилися німецькі автомобілі Mercedes і Auto Union, які склали серйозну конкуренцію для італійського виробника.^[1][2][3][4] До цього часу в Alfa Romeo тимчасово відмовилися від виступів в якості заводської команди, а їхні автомобілі використовувались Енцо Феррарі та його командою Scuderia Ferrari з 1929 по 1938 рік.^[5][6] З 1934 року до початку Другої світової війни в 1939 році автомобілі Alfa Romeo рідко приносили перемоги, оскільки вони видавалися застарілими порівняно з технічно просунутими Mercedes.^[7]

Після того, як спортивний підрозділ компанії Alfa Corse повернув свій контроль над брендом у Феррарі, вони створили Alfa Romeo 158 для сезону 1938 року.^[8] Оновлений 158 став домінуючою силою в перегонах Гран-Прі після війни.^[9][10] Alfa Romeo продовжувала використовувати цей автомобіль в Гран-прі з 1946 по 1948 рік, домінуючи в сезонах Гран-прі 1947 та 1948 років.^[11] В 1949 році компанія відмовилась від участі у перегонах через смерть Жан-П’єра Вімілля, Акілле Варці та Карло Феліче Троссі,^[12][13]

Alfa Romeo досягла вражаючого успіху в перших двох сезонах Чемпіонату світу Формули-1.^[14] У 1950 році Ніно Фаріна виграв перший чемпіонат світу на Alfa Romeo 158 з нагнітачем,^[12] у 1951 році Хуан Мануель Фанхіо переміг за кермом Alfetta 159 (еволюція 158 з двоступеневим компресором).^[15] Двигуни Alfetta були надзвичайно потужними, як для свого об'єму: в сезоні 1951 року двигун 159 виробляв близько 420 кінських сил (310 кВт), але це коштувало від 125 до 175 літрів палива на 100 км.^[12]

Команда змогла виграти два Чемпіонати світу за дуже обмеженого бюджету, використовуючи лише дев’ять блоків двигунів, що були виготовлені до війни.^[16] У 1952 році Alfa Romeo зіткнулась із посиленням конкуренції з боку свого колишнього гоночного підрозділу Ferrari. Державна компанія Alfa Romeo вирішила покинути чемпіонат після відмови італійського уряду профінансувати дорогу конструкцію нового боліду, який мав би замінити їхню 13-річний модель.^[16]

Протягом 1977 року, після переконань Карло Чіті, Alfa Romeo дала Autodelta дозвіл почати розробку автомобіля Формули-1 від їхнього імені. Так названий Alfa Romeo 177, автомобіль дебютував на Гран-прі Бельгії 1979 року. Партнерство з Brabham завершилося до кінця сезону, а команда Берні Екклстоуна повернувся до двигунів Ford/Cosworth DFV. Другий проєкт Alfa Romeo в Формулі-1 так і не став по-справжньому успішним за час свого існування з середини 1979 року до кінця 1985 року. За цей період Alfa Romeo досягла двох поул-позицій, Бруно Джакомеллі очолював більшу частину Гран-прі США 1980 року, перш ніж зійшов через проблему з електрикою, три 3-ті місця, два 2-і місця та одне найшвидше коло. Команда також пережила трагедію, коли їхній пілот Патрік Депайє загинув під час тестів на Гран-прі Німеччини 1980 року на Гоккенхаймрингу. У 1981 році за команду виступав Маріо Андретті, але боліди Alfa Romeo і далі були дуже ненадійними. Після реструктуризації Autodelta у 1982 році командні роботи та дизайн автомобіля були передані на аутсорсинг компанії Euroracing, а двигуни все ще поставлялися Autodelta. Найкращим сезоном для команди став 1983 рік, коли команда перейшла на двигун 890T V8 з турбонаддувом і досягла 6-го місця в чемпіонаті конструкторів, багато в чому завдяки двом другим місцям Андреа де Чезаріса.

У той час як 890T з турбонаддувом були конкурентоспроможним у 1983 році, більш потужні та економніші двигуни від BMW, Ferrari, Renault, TAG-Porsche та Honda, а також введення від FIA обмежень на паливо в 220 літрів без дозволу дозаправлення під час піт-стопів, спричинили занепад Alfa Romeo протягом 1984 року, як конкурентоспроможної команди. 890T (єдиний двигун V8 з турбонаддувом, який використовувався в перегонах Гран-прі в цей час) був ненажерливим і сильно страждав на швидких трасах - особливо на обох домашніх трасах Alfa Romeo в Імолі та Монці. Щоб тимчасово виправити цю проблему, команді довелося працювати з меншим прискоренням, щоб заощадити паливо – через що двигун був недостатньо потужним, і це виявилося серйозною перешкодою на швидких трасах. Двигун допрацьовувався, але проблеми зі споживанням палива так і не були усунені. Третє місце Ріккардо Патрезе на Гран-прі Італії 1984 року стало останнім подіумом для команди, і Патрезе, і Едді Чівер часто не фінішували в перегонах протягом 1984 і 1985 років через нестачу палива. У Чівера закінчилося паливо за 5 кіл до кінця на домашньому для команди Гран-прі в Монці – недалеко від штаб-квартири Alfa Romeo в Мілані.

Автомобіль команди 1985 року, Alfa Romeo 185T, виявився настільки неконкурентоспроможним, що болід 1984 року 184T був знову взятий на озброєння в середині сезону. Після оновлення до специфікацій 1985 року болід, який тепер отримав назву 184 TB, був кращим за 185T, але результатів все ще не було. В інтерв’ю, яке він дав у 2000 році, Ріккардо Патрезе описав 185T як «найгіршу машину, яку я коли-небудь пілотував».

Alfa Romeo покинула Формулу-1 як конструктор після останніх перегонів сезону 1985 року в Австралії.

У січні 2019 року в Sauber оголосили, що команда буде перейменована в Alfa Romeo Racing, але на відміну від BMW Sauber, власність, швейцарська гоночна ліцензія та структура управління залишаться незмінними.^[17] Болідом Alfa Romeo в сезоні 2019 року став C38, продовживши стиль найменування попередніх болідів Sauber. C38 містив унікальні елементи аеродинамічного дизайну в порівнянні з його конкурентами та попередниками, особливо в передній частині автомобіля в результаті змін у регламенті для нового сезону.^[18] Пілотами команди стали чемпіон світу 2007 року Кімі Ряйкконен та колишній резервний пілот Sauber Антоніо Джовінацці. Джовінацці лідирував на Гран-прі Сінгапуру протягом чотирьох кіл,^[19] він став першим гонщиком Alfa Romeo, який лідирував в перегонах після того, як Андреа де Чезаріс зробив це на Гран-прі Бельгії 1983 року.^[20] Найкращий результат року команда досягла на хаотичному Гран-прі Бразилії, де Ряйкконен та Джовінацці посіли 4-е та 5-е місце відповідно.^[21][22] Alfa Romeo завершила рік з 57 очками на 8-му місці в Кубку конструкторів.^[23]

Alfa Romeo розпочала сезон 2020 року із незмінним складом пілотів. У січні 2020 року команда оголосила, що підпише угоду про титульне спонсорство з польською нафтовою компанією PKN Orlen і що Роберт Кубіца приєднається як резервний пілот.^[24] Сезон 2020 року Alfa Romeo знову завершила на 8-му місці, але цього разу набрала лише 8 очок.^[25]

У липні 2021 року Alfa Romeo Racing продовжила свою співпрацю із Sauber, уклавши багаторічну угоду з щорічними оцінками.^[26] Команда завершила сезон 2021 року на 9-му місці, набравши 13 очок. Після завершення сезону Ряйкконен завершив свою кар'єру в Формулі-1,^[27] а Джовінацці залишив команду, щоб взяти участь у Формулі E.^[28]

На сезон 2022 року Команда підписала контракт з колишнім гонщиком Mercedes Вальттері Боттасом і пілотом Формули-2 Чжоу Гуаньюй.^[29][30] Цього року команда продемонструвала свій найкращий результат з початку співпраці з Sauber, завершивши сезон на 6-му місці в Кубку конструкторів.^[31]

У січні 2023 року Alfa Romeo оголосила про багаторічну спонсорську угоду з інтернет-казино Stake, згідно з якою команда була перейменована на Alfa Romeo F1 Team Stake, а на C43 з'явився великий логотип нового спонсора.^[32][33] Команда також підписала угоду про партнерство з стримінговою платформою Kick, одним із інвесторів якої є співзасновник і власник Stake Едді Крейвен.^[34] Команда змінювала назву та логотип на Alfa Romeo F1 Team Kick у країнах, де заборонено рекламувати азартні ігри та спортивні ставки.^[35] На Гран-прі Бельгії 2023 року Alfa Romeo брала участь у перегонах з новою лівреєю зі спонсорством Kick.^[36] Сезон 2023 року команда завершила на 9-му місці, набравши 16 очок.^[37]

Наприкінці 2023 року Alfa Romeo покинула Формулу-1 та припинила співпрацю з командою Sauber,^[38] яка збирається розпочати партнерство з Audi у 2026 році.^[39]

Бренд Alfa Romeo розміщувався на болідах Scuderia Ferrari з 2015 сезону до 2018, починаючи з Ferrari SF15-T.^[40]

29 листопада 2017 року було оголошено, що Alfa Romeo стане титульним спонсором команди Sauber, починаючи з сезону 2018 року в «багаторічному технічному і комерційному партнерстві».^[41] 2 грудня 2017 року відбулася пресконференція в музеї Альфа-Ромео в Арезі (Мілан), де було проілюстровано умови угоди між групою FCA та швейцарською командою Sauber, після чого відбулася церемонія презентації лівреї та складу пілотів, до якого увійшли Шарль Леклер і Маркус Ерікссон.^[42] 1 лютого 2019 року було оголошено, що команда Sauber розпочне сезон 2019 як Alfa Romeo Racing, хоча структура власності та управління залишиться незмінною.^[43]

26 серпня 2022 року було оголошено, що Alfa Romeo припинить свої зв’язки з командою Формули-1 Sauber наприкінці 2023 року, невдовзі після того, як Audi оголосила, що в 2026 році придбає Sauber.^[44]

(Жирним виділено переможців в чемпіонаті)

Рік	Назва	Шасі	Двигун	Шини	№	Пілоти	Очки	Місце
1950	Alfa Romeo S.p.A.	158	158 1.5 L8 s	P	Н/Д	Хуан-Мануель Фанхіо Джузеппе Фаріна Луїджі Фаджолі Редж Парнелл П'єро Таруффі Консальво Санезі	Н/Д
1951	Alfa Romeo S.p.A.	159	158 1.5 L8 s	P	Н/Д	Хуан-Мануель Фанхіо Джузеппе Фаріна Луїджі Фаджолі Феліче Бонетто Туло де Граффенрід Консальво Санезі Пауль Піч	Н/Д
1952–1978: Alfa Romeo не виступала в якості конструктора
1979	Autodelta	177 179	115-12 3.0 F12 1260 3.0 V12	G	35. 36.	Бруно Джакомеллі Вітторіо Брамбілла	0	НК
1980	Marlboro Team Alfa Romeo	179	1260 3.0 V12	G	22. 22. 22. 23.	Патрік Депайє Вітторіо Брамбілла Андреа де Чезаріс Бруно Джакомеллі	4	11
1981	Marlboro Team Alfa Romeo	179B 179C 179D	1260 3.0 V12	M	22. 23.	Маріо Андретті Бруно Джакомеллі	10	9
1982	Marlboro Team Alfa Romeo	179D 182	1260 3.0 V12	M	22. 23.	Андреа де Чезаріс Бруно Джакомеллі	7	10
1983	Marlboro Team Alfa Romeo	183T	890T 1.5 V8 t	M	22. 23.	Андреа де Чезаріс Мауро Балді	18	6
1984	Benetton Team Alfa Romeo	184T	890T 1.5 V8 t	G	22. 23.	Ріккардо Патрезе Едді Чівер	11	8
1985	Benetton Team Alfa Romeo	185T 184TB	890T 1.5 V8 t	G	22. 23.	Ріккардо Патрезе Едді Чівер	0	НК
1986–2018: Alfa Romeo не виступала в якості конструктора
2019	Alfa Romeo Racing	C38	Ferrari 064 1.6 V6 t	P	7. 99.	Кімі Ряйкконен Антоніо Джовінацці	57	8
2020	Alfa Romeo Racing Orlen	C39	Ferrari 065 1.6 V6 t	P	7. 99.	Кімі Ряйкконен Антоніо Джовінацці	8	8
2021	Alfa Romeo Racing Orlen	C41	Ferrari 065/6 1.6 V6 t	P	7. 88. 99.	Кімі Ряйкконен Роберт Кубіца Антоніо Джовінацці	13	9
2022	Alfa Romeo F1 Team Orlen	C42	Ferrari 066/7 1.6 V6 t	P	24. 77.	Чжоу Гуаньюй Вальттері Боттас	55	6
2023	Alfa Romeo F1 Team Stake	C43	Ferrari 066/10 1.6 V6 t	P	24. 77.	Чжоу Гуаньюй Вальттері Боттас	16	9
Джерело:[45]

• Джузеппе Фаріна (1950)
• Хуан-Мануель Фанхіо (1951)