Апоксіомен

Найбільш відомим є «Анаксіомен» Лісіппа Сікіонського, придворного скульптора Александра Македонського, зроблений у 330 році до н. е. Бронзовий оригінал втрачено, він відомий за описом Плінія Старшого у «Природній історії». Пліній повідомляє, що римський воєначальник Марк Віпсаній Агріппа встановив шедевр Лісіппа у зведених ним «Термах Агріппи», близько 20 року до н. е. Пізніше імператор Тіберій так полюбив статую, що повелів перенести її до своєї спальні^[3].

Збережена копія, виконана з пентелійського мармуру, знайдена у 1849 році у римському районі Трастевере. Знаходиться у Музеї Пія-Климента у Ватикані (під ім'ям «Ватиканського»). Трошки більша, ніж у натуральну величину, вона виражає новий канон пропорцій, впроваджений Лісіппом: зі злегка меншою головою (1:8 від загальної висоти, проти 1:7 у Поліклета), довшими і тоншими кінцівками. Пліній, посилаючись на самого Лісіппа, зауважує: інші скульптори «зображують людей такими, якими вони є насправді, він зображує їх такими, якими вони уявляються»^[4]. Лісіпп ставив фігуру у правдивий контрапост, з витягнутою рукою, щоб передати відчуття руху і вигідні аспекти з різних кутів зору^[3].

Пліній також згадує використання мотиву «Апоксіомена» іншими скульпторами — Поліклетом і його учнем Дедалом Сікіонським.

У 1896 в Ефесі знайдені 234 окремих уламки бронзової статуї, які наразі знаходяться у Музеї історії мистецтв Відня. Вона зображує атлета, який чистить руки від пилу та поту^[5]. Можливо, це робота самого Поліклета.

Повністю збережена бронзова статуя «Анаксіомена», зі стригілем у лівій руці, знайдена Рене Вутеном у північній частині Адріатичного моря, між острівцями Веле Орюле і Козяк, поблизу острова Лошинь (Хорватія) у 1996 році. Скульптура лежала на морському дні, покрита губками й іншою морською живністю. Всі частини статуї збереглися, хоча голова відкололась від тіла. 192 см заввишки, статуя, як припускають, є давньогрецькою копією (ІІ-І ст. до н. е.) «Апоксіомена» Лісіппа. Наразі вона слугує експонатом Музею Мімара у Загребі (під ім'ям «Хорватський Апоксіомен»)^[6].

Поряд з цілими статуями, музеї світу зберігають і фрагменти античних «Апоксіоменів». У петербурзькому Ермітажі знаходиться копія голови, знайдена у XIX ст^[7]. Інша бронзова голова знаходилася у колекції Бернардо Нані у Венеції з початку XVIII ст. (наразі — у Музеї Мистецтв Кімбелл, штат Техас)^[8], припускають, що її знайшли на Пелопоннесі.

Зовнішні відеофайли
	Апоксіомен Ватиканський, (4:15), фільм Khan Academy (англ.)

• Афродіта Кнідська — статуя Праксітеля
• Афродіта Мілоська — статуя Агесандра Антіохійсьского (?)
• Боргезький борець — статуя Агасія
• Венера Капітолійська
• Венера Таврійська
• Дискобол — статуя Мирона
• Дискофор
• Діадумен — статуя Поліклета
• Дорифор («Списоносець») — статуя Поліклета

• 
  Апоксиомен. 1800-е гг. Мрамор. Ватикан
• 
  Апоксиомен из Эфеса. Бронза. Эфесский музей. Хофбург, Вена
• 
  Хорватский Апоксиомен. II—I в. до н. э. Мали-Лошинь, Хорватия
• 
  Слепок статуи в Музее изобразительных искусств им. А. С. Пушкина, Москва
• 
  Тонированный слепок. Музей изобразительных искусств им. А. С. Пушкина, Москва
• 
  «Мемориал павшим». Ч. Баццани. 1932. Мачерата, Италия (Марке)
• 
  «Царскосельский Апоксиомен». 1851. Гальванокопия. Гранитная терраса, Екатерининский парк Царского Села
• 
  Лувр
• 
  Відень

• Словарь античности. — Перевод с немецкого. М.: Прогресс. Лейпцигский Библиографический институт. 1989.