Борисова Юлія Костянтинівна

Народилася 17 березня 1925 в Москві. Закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна (1947).

З 1947 — актриса театру імені Євг. Вахтангова (Москва).

Перші сценічні ролі на сцені — в амплуа ліричних героїнь: Магда («Змова приречених» Миколи Вірти), Геро («Багато галасу даремно» Вільяма Шекспіра), Галя («Макар Діброва» Олександра Корнійчука), Епоніна («Знедолені» Віктора Гюго), Джулія («Два веронці» Вільяма Шекспіра).

Справжнім відкриттям і проявом яскравою театральною індивідуальності стала для Юлії Костянтинівни роль Онисії у виставі «На золотому дні» Маміна-Сибіряка (1955). Відтоді практично жодна робота Юлії Борисової не залишалася непоміченою. Актрису завжди цікавило становлення жіночої людської особистості. Її героїні, маючи різні характери, завжди вражаюче стійко, пристрасно протистоять ударам долі: Наташа в «Місті на зорі» (1957), Люся з «Двох сестер» (1957), Аня в «Коронації» (1969), Валя в «Іркутській історії» (1959).

Особливу сторінку в акторській біографії Юлії Борисової займає роль Настасії Пилипівни у виставі «Ідіот» Федора Достоєвського (1958). Актрисі довелося зіграти її і в кіно і на сцені. Але саме в театрі актриса зуміла глибоко і ємко показати долю цієї бентежної жінки. Точність соціальної характеристики, чистота, цнотлива поетичність, духовна сила завжди відрізняли ролі Юлії Борисової.

Героїні Юлії Костянтинівни — жінки зі складною долею, нещасною любов'ю: розумна, незалежна Нефедова («Одна», 1956); втрачена в жорстокому світі Гітель («Двоє на гойдалці», 1963); тендітна й ніжна, але напрочуд мужня і стійка Гелена («Варшавська мелодія», 1967); віртуозна прітворщіца, «цариця примха», які жертвують життям в ім'я любові Клеопатра («Антоній і Клеопатра», 1971); неприкаяна, яка шукає виходу своїм життєвим силам Олена Андріївна («Леший», 1979); люта у своєму розпачі Марія («Марія Тюдор», 1985).

Ще одна грань таланту актриси — створення образів комедійних, майже ексцентричних — це весела, пустотлива і горда козачка Павлина («Стряпуха» і «Стряпуха замужем» 1959, 1961), навіжена і хитромудра Епіфанія («Мільйонерка», 1964), капризна, примхлива Турандот («Принцеса Турандот», 1963), безпорадна, довірлива королева Анна («Стакан води», 1988).

Юлія Борисова — театральна актриса, в кіно знімалося мало, але в її фільмографії одна з найскладніших ролей у світовому театрі та кінематографі — роль Настасії Пилипівни у фільмі «Ідіот» (1958). Актрисі вдалося дивно точно передати весь сповнений драматизму образ Достоєвського.

У 1969 на екрани вийшов фільм «Посол Радянського Союзу» з Юлією Борисовою в ролі Коллонтай, в 1973 — фільм «Іркутська історія», де актриса зіграла роль Варі.

У 2010 Юлія Борисова продовжує грати на сцені театру ім. Євг. Вахтангова. Вона зайнята у виставі «Без вини винуваті».

Талант актриси відзначений багатьма державними нагородами та преміями. Юлія Борисова — Герой Соціалістичної Праці (1985), кавалер ордена Леніна (1971), ордена Трудового Червоного Прапора (1960), ордени «За заслуги перед Вітчизною III ступеня» (1996).

Лауреат Державної премії РРФСР (1966), лауреат Державної премії РФ (1995), перший лауреат Вищої театральної премії Москви «Кришталева Турандот» (1991).

Багато років, будучи провідною актрисою театру, Юлія Борисова була депутатом Верховної Ради РРФСР (з 1963), членом Президії Будинку Актора.

Чоловіком Юлії Борисової був Ісай Ісаакович Спектор — директор-розпорядник Вахтанговського театру. Рано втратила чоловіка, вона зберігала пам'ять про нього. У Юлії Костянтинівни є син, внучка Марія і правнук Олександр.

Померла 8 серпня 2023 року у Москві в 98-річному віці^[3].

• 1948 — «Три зустрічі» (рос. Три встречи) — Оксана
• 1958 — «Ідіот» (рос. Идиот) — Настасья Пилипівна
• 1969 — «Посол Радянського Союзу» (рос. Посол Советского Союза) — Олена Миколаївна Кольцова (прототип — Олександра Коллонтай)