Біллі Бішоп (пілот)

Вільям Бішоп народився в Овен-Саунді, Онтаріо, як друга дитина Вільяма А. і Марґарет Бішоп^[6]. Його батько, адвокат і випускник юридичної школи Осґуд-Голл, був реєстратором округу Ґрей. Навчаючись у колегіальному та професійному інституті Овен-Саунда, Бішоп здобув репутацію бійця, захищаючи себе та слабших однокласників від хуліганів. ^[7] Він не сприймав популярні в той час командні види спорту, віддаючи перевагу індивідуальним видам спорту, таким як плавання, їзда верхи та стрільба^[8]. Бішоп не був успішним студентом. Він уникав будь-якого предмета, який не міг освоїти відразу без труднощів, і часто пропускав заняття^[9].

До 15 років Бішоп отримав перший досвід польоту. Свій перший літак він побудував з картонних коробок, шнурків і дощок^[10]. У 1914 році, у віці двадцяти років, Бішоп почав навчання в Королівському військовому коледжі Канади (RMC) в Кінгстоні, Онтаріо, де його брат також закінчив навчання в 1903 році. У RMC Бішоп був відомий під прізвиськами «Біш» і «Білл». Бішоп провалив свій перший курс у RMC після того, як його спіймали на спісуванні^[11].

Коли в 1914 році почалася Перша світова війна, у вересні^[12] Бішоп покинув RMC і приєднався до Міссісазького кінного кавалерійського полку^[13]. У січні 1915 року він отримав звання лейтенанта ^[14], але захворів на пневмонію, перш ніж його полк відправили за океан^[15].

Після одужання його призначили до 8-го канадського гірського стрілецького підрозділу, кінного піхотного підрозділу, який базувався в Лондоні, Онтаріо^[16]. Бішоп володів природним даром обходитися з вогнепальною зброєю і перевершував усіх своїх товаришів у стрільбі. Йому приписували майже «надприродний» зір, що дозволяло йому вражати віддалені цілі, які інші могли бачити лише як крихітну точку^[17].

6 червня 1915 року його полк вирушив з Канади до Англії на кораблі для перевезення худоби «Каледонія»^[18]. 21 червня конвой кораблів біля берегів Ірландії був атакований німецькими підводними човнами. Два кораблі затонули, 300 канадських солдатів загинули. Корабель Бішопа, однак, не був уражений і досяг гавані Плімута 23 червня^[19].

Бішоп швидко розчарувався через бруд і злидні в окопах. Кажуть, що в липні 1915 року, побачивши літак RFC, що повертався з вильоту, він сказав: „...як же там чисто вгорі! Закладаюсь, що там нема ані болота, ані кінського лайна“^[20].

Він перейшов до Королівського льотного корпусу і став спостерігачем після того, як в льотній школі закінчилися вакансії для пілотів^[21]. Першим літаком, на якому він тренувався, був Avro 504^[22]. Бішопа було призначено на аерофотозйомку, і незабаром він отримав кваліфікацію для навчання інших знімальників роботі з фотокамерами^[23]. У січні 1916 року його ескадру було скеровано до Франції. Першим бойовим завданням Бішопа було корегування з повітря ударів британської артилерії^[24]. У наступні роки Бішоп здійснив кілька бомбардувальних вильотів, жодного разу не стріляючи з кулеметів по ворожих літаках^[25]. Бішоп отримав нагоду ненадовго повернутися до Канади, коли його батько переніс інсульт, через що він пропустив початок битви на Соммі в липні 1916 року^[26].

Бішоп повернувся до Англії у вересні 1916 року і, скориствшись протекцією своєї впливової подруги, леді Сент-Гельєр, зміг завершити навчання на пілота у Центральній льотній школі в Упавоні на Солсберійській рівнині^[27]. Його перший самостійний політ був на літаку Maurice Farman Shorthorn^[28]. У наступні місяці Бішоп пережив важкі повітряні бої з німецькими пілотами винищувачів і ледь уникнув того, щоб бути збитим Манфредом фон Ріхтгофеном^[29]. У квітні 1917 року він отримав звання капітана, у травні 1917 року був нагороджений Воєнним хрестом і швидко став відомим настільки, що німці навіть боялися з ним стикатись у бою через його успіхи^[30]. Ернст Удет назвав його найкращим пілотом Англії, і дав йому прізвисько «поплічник диявола» Handlanger des Teufels^[31].

У червні 1917 року Бішоп повернувся до Канади як національний герой і зміг надихнути втомлену війною канадську громадськість^[32]. Він також одружився зі своєю давньою нареченою Маргарет Берден. Після одруження його покликали до Вашингтона, округ Колумбія, у рамках контракту на озброєння з британськими ВПС, щоб допомогти розбудувати американські ВПС. У цей час він написав свою біографію під назвою «Крилата війна»^[33].

У квітні 1918 року Бішоп повернувся до Лондона в званні майора і командував ескадрильєю № 85, так званими «Летючими лисицями»^[34]. З 30-го травня до 1 червня Бішоп збив шість німецьких винищувачів, у тому числі німецького аса Пауля Білліка, довівши загальну кількість убитих до 59, що зробило його провідним асом серед пілотів союзників^[35]. Уряд Канади був надзвичайно стурбований моральним впливом на населення популярності Бішопа, переживаючи щоб їхній найкращий пілот не загинув у повітряному бою. У червні 1918 року Бішопа було направлено назад до Англії проти його волі, щоб допомогти організувати та побудувати нові ВПС Канади^[36].

5 серпня 1918 року Бішопу присвоїли звання підполковника та призначили на посаду офіцера-командувача Секції ВПС Канади Генерального штабу штабу Заморських військових сил Канади^[33]. Звістка про укладення миру дійшла до нього на кораблі, що прямував до Канади. 31 грудня звільнений зі служби в Канадських експедиційних силах і назавжди повернувся на батьківщину^[37].

Після закінчення війни він казав про 72 здобуті ним повітряні перемоги^[38]. Ця кількість оцінюється деякими істориками як явно завищена^[39].

У 1938 році Бішоп був призначений почесним маршалом авіації Королівських ВПС Канади і відповідав за набір нових пілотів. Він був настільки популярний на цій посаді, що конкурс на потенційні місця значно перевищував кількість вакансій через несподівано велику кількість претендентів^[40].

Він розробив систему підготовки нових пілотів по всій Канаді та заснував План підготовки авіації Співдружності, за яким під час Другої світової війни в Канаді було підготовлено 167 000 пілотів. У 1942 році Бішоп зіграв самого себе у фільмі «Капітани хмар», знятому на честь RCAF.

Тяжкі обставини війни вплинули на здоров’я Бішопа, і він звільнився з RCAF, щоб займатись приватним підприємництвом у Монреалі, перш ніж вийти на пенсію в 1952 році^[37]. Він помер 11 вересня 1956 року уві сні під час зимової поїздки до Палм-Біч, Флорида^[33]. Його могила знаходиться на кладовищі Ґрінвуд в Овен-Саунді, Онтаріо.

• Крилата війна. 1918 (Передрук: Crécy Publishing, Лондон 2007, ISBN 0-947554-90-4 ).

• Хрест Вікторії (1917)
• Орден «За заслуги» з 3 смугами (1917 , 1917 і 1918 )
• Воєнний хрест (1917)
• Хрест видатних льотних заслуг (1918)
• Кавалер ордена Почесного легіону (1918)
• Croix de guerre з пальмовою гілкою (1918)
• Компаньйон ордена Лазні (1944)

15 січня 1981 року уряд Канади в особі міністра, відповідального за Раду історичних місць і пам’яток Канади, вшанував Бішопа та оголосив його «Особою національного історичного значення». Зараз у місці його народження в Овен-Саунді є музей, присвячений йому, а сам будинок, побудований у 1884 році, був урочисто відкритий 19 червня 2002 року як Національне історичне місце Канади.

Аеропорт Торонто на одному з островів Торонто носить ім'я Біллі Бішопа.

Театр

З часу своєї першої постановки в 1978 році «Біллі Бішоп іде на війну» став однією з найпопулярніших і найкраще поставлених п’єс в історії канадського театру. Відзначений нагородою мюзикл привернув особливу увагу піснями, які іноді були грубими, іноді з чорним гумором, але відзначались відчуттям воєнної реальності. Мюзикл режисера Макса Реймера, знятий Джоном Ґреєм у співпраці з Еріком Петерсоном, показували з 10 до 28 жовтня 2012 у театрі «Глобус». Загальна тривалість одна година 54 хвилини з 15-хвилинною перервою. Мюзикл, який також успішно показували на Бродвеї та в Англії, є сатиричним, а також уїдливо-меланхолійним розвінчанням міфу про «пристойну» війну.

Кіно

Робота була вперше показана як телевізійний фільм на телеканалі CBC в Канаді10 листопада 2010 року. Режисер Барбара Вілліс Світ, старий Біллі Бішоп, одягнений лише в піжаму, блукає туди-сюди по горищу, наповненому реліквіями, згадуючи свої воєнні роки. У супроводі Джона Ґрея Ерік Петерсон грає Біллі Бішопа який рефлексує про своє життя^[41].

Оригінальна канадська версія також була славною у США, Англії та Німеччині. Ганс Петер Корф прийняв особливий виклик у фільмі «Біллі Бішоп: Відродження» (1984) режисера МакКендіша, в якому він втілив майже десяток персонажів. Ганс Магнус Енценсберґер додав передісторію до німецької версії: тут канадець Вільям Ейвері Бішоп піднімається над багнюкою французьких окопів і просувається, щоб стати супротивником барона фон Ріхтгофена^[42].

Радіоп'єса

25 травня 2014 року SWR2 вперше транслював радіоспектакль Billy Bishop Rises як постановку Südwestrundfunk з Badisches Staatstheater Karlsruhe як частину серії The First World War . Відома як героїчна пісня часів Першої світової війни та спочатку написана для актора та піаніста, радіоверсія, режисером якої є Леонгард Коппельманн, спирається на кількох акторів (Ілля Ріхтер у ролі Біллі Бішопа, Урсула Ґросенбахер та Геннінґ Нерен ) та музику (Пітер Кайзар, Вольфґанґ Токнер і Антон Бурґер) невеликого комбо. Тут також у центрі уваги автентична постать Вільяма Ейвері Бішопа, який піднявся від канадського «горця» до прославленого героя війни та маршала авіації британських ВПС. Переклад зроблено Гансом Маґнусом Енценсберґером.

• • David Baker: William Avery "Billy" Bishop. The Man and the Aircraft He Flew. The Outline Press, London 1990, ISBN 1-871547-07-5.
  • Ralph Barker: The Royal Flying Corps in World War I. Constable and Robinson, London 2002, ISBN 1-84119-470-0.
  • David Bashow: The Incomparable Billy Bishop. The Man and the Myths. In: Canadian Military Journal. Band 3, Nr. 4, Herbst 2002, S. 55–60
  • Nora Buzzell: The Register of the Victoria Cross. This England, Cheltenham 1997, ISBN 0-906324-27-0.
  • Brereton Greenhous: Billy Bishop - Brave Flyer, Bold Liar. In: Canadian Military Journal. Band 3, Nr. 3, Herbst 2002, S. 61–64
  • Brereton Greenhous: The Making of Billy Bishop. The First World War Exploits of Billy Bishop, VC. Dundurn Press Ltd., Toronto 2002, ISBN 978-1-55002-390-9 (Google Books).
  • Dan McCaffrey: Billy Bishop. Canadian Hero. James Lorimer & Company Publishers, Toronto 1988, ISBN 1-55028-095-3 (Google Books).
  • Norman Shores, L.R. Franks, Russell Guest: Above the Trenches. A Complete Record of the Fighter Aces and the Units of the British Empire Air Forces 1915–1920. Grub Street, London 1991, ISBN 0-948817-19-4.

• • William Avery "Billy" Bishop bei constable.ca
  • Air Ace William "Billy" Bishop bei worldwar1.com
  • William Avery Bishop bei theaerodrome.com
  • Air Marshal William Avery Bishop (biography & controversy discussion) bei billybishop.net
  • Billy Bishop Heritage Museum (Birthplace & Childhood Home) bei billybishop.net
  • Legion Magazine Article on Billy Bishop written by his son Arthur Bishop
  • Pilot Blog: William Avery "Billy" Bishop. In: PilotBlog
  • William Avery “Billy” Bishop на сайті Find a Grave (англ.)
  • Ontario Historic Plaque
  • Bishop's Medals At The Canadian War Museum
  • Архівна копія на сайті Wayback Machine. abgerufen am 17. Mai 2023