Глибокояр
Глибокоя́р — село в Україні, у Захарівській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Через село проходить автомобільний шлях регіонального значення Р33 і протікає річка Кучурган.
| село Глибокояр | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район |
| Громада | Захарівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140070080024259 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1791 |
| Населення | 174 |
| Площа | 0,61 км² |
| Густота населення | 285,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66702 |
| Телефонний код | +380 4860 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°13′53″ пн. ш. 29°47′30″ сх. д. / 47.23139° пн. ш. 29.79167° сх. д. 29°47′30″ сх. д. / 47.23139° пн. ш. 29.79167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 52 м |
| Водойми | Кучурган |
| Найближча залізнична станція | Затишшя |
| Відстань до залізничної станції | 23 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66700, Одеська обл., Захарівський р-н, смт Захарівка, вул. Одеська, 59 |
| Карта | |
  Глибокояр | |
 Глибокояр | |
| Мапа | |
 | |
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Захарівському району, який був ліквідований[1].
Історія
Село засновано 1791 року. Станом на 1898 рік село Глибокояр (Бадерево) входило до Захарівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії.[2] На 1 вересня 1946 року входило до Соше-Острівської сільської ради Фрунзенського району.[3] Відповідно до адміністративно-територіального поділу 1967 року село увійшло до Фрунзенської сільської ради Фрунзенського району.[4] Станом на 2019 рік входить до Захарівської селищної ради.
Демографія
Розподіл населення села Глибокояр за рідною мовою
Відповідно до перепису 1989 року населення села складало 178 осіб, з яких 79 чоловіків і 99 жінок.[5]
Станом на 2001 рік населення села становить 174 осіб. За даними перепису населення України 2001 року 100 % мешканців села вказали українську мову як рідну.[6]
Культура
У селі Глибокояр було записано звичаї та повір'я, пов'язані зі святом Юрія, а також один із найповніших українських весільних обрядів середини XIX століття. Дослідник фольклору О. Сікиринський записав у 1924 році цей обряд від мешканки села А. Павлової, якій було на той момент понад 80 років. На момент запису більшість старої обрядності не вживалась, «кажуть: Все це старі забобони». [7][8]
Примітки
Посилання
 | Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
