Динько Андрій Васильович

Динько Андрій Васильович
Народився	17 січня 1974(1974-01-17) (50 років) Берестя, Білоруська РСР, СРСР
Країна	Білорусь
Діяльність	перекладач, журналіст, публіцист, редактор
Галузь	публіцистика[1], редагування[1] і переклад[1]
Alma mater	Мінський державний лінгвістичний університет (1996)
Знання мов	білоруська[1]
Заклад	Мінський державний лінгвістичний університет, ARCHE Пачатак, Наша Ніва, Білоруський ПЕН-центр і Nasha Historyiad
Членство	Білоруський ПЕН-центр (2019)
Брати, сестри	Бабіна Наталка
Нагороди	Премія імені Лоренцо Наталі Премія Oxfam Novib/PENd (2006)

Андрій Васильович Динько (біл. Андрэй Васілевіч Дынько; нар. 13 січня 1974, Берестя) — головний редактор журналу «Наша історія», редактор видання «Наша Нива». Політичний в'язень.

Біографіяред. код

Народився в 1974 році в Бресті. Починав творчу діяльність як перекладач, публіцист. Перекладає з англійської, італійської, польської, французької, української мов.

Викладач Мінського державного лінгвістичного університету у 1997—2000 рр. Співредактор журналу «Arche» з 1998 року до 2004 року.

З 1999 року редактор газети «Наша Нива», у 2000 році змінив Сергія Дубовця на посаді головного редактора цієї газети. Він обіймав посаду головного редактора до 2006 року. Член Білоруського ПЕН-центру, у 2002—2004 роках був віце-президентом. Вийшов з ПЕН-центру в 2019 році^[2].

8 липня 2021 року разом з іншими журналістами «Нашої Ниви» заарештований нібито за організацію післявиборчих протестів^[3][4], спочатку був підозрюваним за ст. 342 Кримінального кодексу («Організація та підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок, або активна участь у них»). 12 липня 2021 року спільною заявою десяти організацій, включаючи Правозахисного центру «Весна», Білоруської асоціації журналістів, Білоруського Гельсінського комітету, Білоруського ПЕН-центру, визнаний як політичний в'язень^[5][6]. Після закінчення трьох діб арешту звинувачення за нібито підготовку протестів не було пред'явлено, але затримання продовжено вже за ч. 2 ст. 216 Кримінального кодексу («Нанесення майнової шкоди без ознак розкрадання»)^[7]. Правозахисний центр «Весна» повідомив, що редакторів «Нашої Ниви» тримають за гратами за нібито несплату комунальних послуг на суму 3500 рублів^[7]. Весь час ув'язнення в ізоляторі на Акрестіна редактори «Нашої Ниви», як і інші політичні в'язні, сидять без змінної білизни, додаткової їжі і пиття. Їм не видають матраци та постільну білизну, сплять вони на підлозі або голих металевих ліжках^[8]. 21 липня звільнений з обов'язком про явку^[9].

Нагородиред. код

У 2003 році Вацлав Гавел передав йому премію за цивільні заслуги імені Ганни Елленбоген (він став першим іноземцем, якому була передана ця Чеська премія).

Лауреат премій Oxfam-Novib (2006), "За журналістську мужність і професіоналізм" (2006), Lorenzo Natali (2007).

Нагороджений медаллю 100 років БНР Ради Білоруської Народної Республіки^[10].

Сім'яред. код

Одружений з Наталією Динько, має синів Якуба та Василя, та доньку Устинью.

Посиланняред. код

• Сторінка Андрія Динька на сайті Правозахисного центру «Весна»

Приміткиред. код