Дончик Андрій Віталійович
Андрій Віталійович Дончик (нар. 11 вересня 1961, Київ) — український кіно- й телережисер, продюсер. З 1999 року до травня 2004 року — головний режисер каналу «1+1». Заслужений діяч мистецтв України (2015)[1]. Нагороджений орденом за заслуги 3 ступеню. Член спілки кінематографістів, лауреат премії ім. П. Орлика. Володар призу кінокритиків Венеційського кінофестивалю 1992 року. Учасник Фестивалю Фестивалів в Торонто та Тегерані. Неодноразовий володар премії Телетріумф. Автор та режисер понад тисячі телепроєктів.
| Андрій Дончик | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Дончик Андрій Віталійович |
| Дата народження | 11 вересня 1961 (62 роки) |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінорежисер |
| Кар'єра | 1983 — наш час |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 7814894 |
Генеральний директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка (з 9 травня 2024 року)[2].
Життєпис
1983 року закінчив кінофакультет КДІТМ ім. Карпенка-Карого. Поставив фільми: «Володимир Сосюра» (1983), «Загибель богів» (1988, що отримав приз за найкращий дебют I Всеукраїнського кінофестивалю ім. І. Миколайчука), «Кисневий голод» (1992, приз кінокритики — Венеція, 1992; приз за найкращу чоловічу роль — Салоніки, 1992) і «Украдене щастя» (2004). Режисер програми «Телеманія» (1996), автор і режисер ток-шоу «Без табу» (Приз «Золота Ера» Національної телекомпанії України в номінації «найкраще ток-шоу 1997 року»). Лауреат Премії імені Пилипа Орлика (1994). Член Національної спілки кінематографістів України.
У жовтні 2014 році був призначений головою Експертної ради з відбору кінопроєктів для надання державної фінансової підтримки на виробництво та розповсюдження національних фільмів при Держкіно.[3]
З 2016 по 2018 роках був членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка[4]
У 2018 був обраним на посаду голови Експертної ради з відбору кінопроєктів для надання державної фінансової підтримки на виробництво та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування при Міністерстві культури.[5]
2018 - 2021 був обраним на посаду Голови Ради з державної підтримки кінематографії.
З 2020 року професор за наказом майстер курсу КНУКім.
Режисура
Режисер наступних повнометражних та короткометражних фільмів, телефільмів та телесеріалів:[6]
| Рік | Назва | Тип | Роль | Мова | Примітки та відзнаки |
|---|---|---|---|---|---|
| 1983 | Володимир Сосюра | документальний телефільм | Режисер | Українська | документальний телефільм про письменника Володимира Сосюру[7][8] |
| 1988 | Загибель богів | Короткометражка | Режисер | Українська | Приз за найкращий дебют I Всеукраїнського кінофестивалю ім. І.Миколайчука |
| 1991 | Кисневий голод | Повнометражний фільм | Режисер | Російська, Українська | Приз кінокритики — Венеційський кінофестиваль, 1992. Приз за найкращу чоловічу роль — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках, 1992 |
| 2004 | Украдене щастя | Міні-серіал | Режисер | Українська | Екранізація п'єси Івана Франка «Украдене щастя» |
| 2007 | Жага екстриму | Телефільм | Режисер | Російська | Екранізація п'єси Анатолія Крима «Жага екстриму» |
| 2007 | Зірки в армії | Телефільм | Продюсер | ||
| 2008 | Актор | Телефільм | Режисер | Українська | |
| 2015 | Моно | Короткометражка | Режисер | Українська | Проста та життєва історія про стосунки близьких людей та проблеми із якими вони стикаються. |
| 2016 | Чужа молитва | Повнометражний фільм | Креативний продюсер | Українська | |
| 2017 | Кіборги. Герої не вмирають | Повнометражний фільм | Креативний продюсер | Українська | Український повнометражний художній фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. |
| 2018 | Кіборги | Міні Серіал(4 серії) | Креативний продюсер | Українська | За мотивами повнометражного фільму режисера Ахтем Сеітаблаєва "Кіборги" |
| 2019 | Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке | Повнометражний фільм | Креативний продюсер | Українська | Український художній фільм-казка 2019 року. Сценарій до фільму базується на казці Сашка Лірника «Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги і козацький рід». |
| 2021 | Обмін | Повнометражний фільм | Креативний продюсер | Українська | Військова драма |
Режисер наступних телепередач:
| Рік | Програма | Роль | Телеканал | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 1996 | Телеманія | Режисер | ||
| 1997–1999 | Табу | Режисер | 1+1 | |
| 1997 | Без табу | Режисер, автор | 1+1 | Приз «Золота Ера» Національної телекомпанії України в номінації «найкраще ток-шоу 1997 року» |
| 1998 | Особливий Погляд | Режисер | 1+1 | |
| 1999 | Чорним по білому | Режисер | 1+1 | |
| 2000 | Хочу і буду | Режисер | 1+1 | |
| 2001 | Медовий місяць | Режисер | 1+1 | |
| 2002 | Документ | Режисер | 1+1 | |
| 2003 | Смачна Країна | Режисер | 1+1 | |
| 2005–2006 | Танцюю для тебе I, II | Режисер | 1+1 | |
| 2011 | БУМ “Битва Українських Міст” І, ІІ | Режисер | Інтер | Телетріумф |
| 2012 | Сімейний розмір | Режисер | Інтер | |
| 2012 | Розбір польотів | Режисер | Інтер | |
| 2013 | Великий Бокс | Режисер | Інтер | Телетріумф |
| 2013 | Республіка | Режисер | Інтер |
Примітки
Джерела
- Призначено гендиректора кіностудії імені Олександра Довжена// Сайт Державного агенства України з питань кіно, 09.05.2024
Література
- Хто є хто в українських мас-медіа. К., 1997. — С.80—81.
Посилання
- «Украдене щастя», сучасна версія
- Андрій Дончик [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] у Енциклопедії Сучасної України
- Андрій Дончик на сайті imdb.com
