Епістат

давньогрецька посада

Епістат (дав.-гр. ἐπιστάτης — дослівно «начальник») — назва посадових осіб в Стародавній Греції та елліністичному Єгипті.

Спочатку «епістатами» називали чиновників, які керували громадськими роботами[1]. Після реформ Клісфена 508—507 років до н. е. в Стародавніх Афінах епістатом стали називати формального голову державної ради пританів. Особливість посади полягала в її виборчому характері. Щодня з пританів методом жеребкування обирали епістата. Одна людина не могла займати цю посаду двічі протягом життя. Епістат повинен був протягом дня і ночі перебувати в Толосі, разом з тринадцятьма пританами. Він був хранителем ключів від державної скарбниці та архіву, а також державної печатки[2][3][4].

У різні періоди епістатами називали посадових осіб, котрі виконували адміністративні, політичні, фінансові, судові або військові обов'язки. В елліністичних державах, у тому числі і в Єгипті Птолемеїв, епістатом стали називати чиновника, якому басилевс доручав управління містом чи провінцією[5][6].

Примітки

Література

  • Аристотель. [1] / Перевод и примечания С. И. Радцига. — 2-е изд. — М. : Государственное социально-экономическое издательство, 1937. Архівовано з джерела 23 жовтня 2020
  • Ирмшер Й. Словарь античности. — Прогресс, 1989. — 704 с. — ISBN 5-01-001588-9.