Давньогрецька мова

мова індоєвропейської групи, «пращур» сучасної грецької мови

Давньогре́цька мо́ва (дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ φωνή) — мова індоєвропейської сім'ї, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-го тисячоліття до н. е. до V століття н. е.

Давньогрецька мова
Ἑλληνική
Мапа Стародавньої (Гомерової) Греції
Регіон Східне Середземномор'я
Писемність грецька абетка
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Палеобалканські мови
Грецька група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2 grc
ISO 639-3 grc

Виділяють різні періоди розвитку мови: архаїчний (IXVI століття до н. е.), класичний (VIV століття до н. е.), елліністичний (III століття до н. е.IV століття н. е.). На кожному етапі розвитку мови існували істотно різні діалекти.

Давньогрецька мова — мова поем «Іліада» й «Одіссея» Гомера, філософії та літератури часу Золотого століття Афін та Нового Заповіту. Нею розмовляли в полісах класичної епохи, імперії Александра Македонського та царствах діадохів. Давньогрецька мова була другою офіційною мовою Римської імперії й основною на ранніх етапах існування Візантії (поступово перероджуючись на середньовічну візантійську грецьку мову).

У середньовіччі стає зразком літературної мови Візантії, отримала статус класичної в Західній Європі в епоху Відродження та вплинула на розвиток нових грецьких мов — катаревуси (на відміну від димотики).

Алфавіт давньогрецької мови

(У таблиці зліва направо та згори донизу)

Α α — альфаΒ β — бетаΓ γ — гаммаΔ δ — дельта
Ε ε — епсилонΖ ζ — дзетаΗ η — етаΘ θ — тета
Ι ι — йотаΚ κ — каппаΛ λ — лямбдаΜ μ — мю
Ν ν — нюΞ ξ — ксіΟ ο — омікронΠ π — пі
Ρ ρ — роΣ σ ς — сигмаΤ τ — тауΥ υ — іпсилон
Φ φ — фіΧ χ — хіΨ ψ — псіΩ ω — омега

Примітки

Література

Посилання

Wikimedia Incubator