Жозе Агуаш

Португальський футболіст

Жозе́ Агуаш (порт. José Águas, нар. 9 листопада 1930, Лобіту — пом. 10 грудня 2000, Лісабон) — португальський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ф
Жозе Агуаш
Жозе Агуаш 2 травня 1962 року
Особисті дані
Повне ім'яЖозе Пінту ді Карвалью
Сантуш Агуаш
Народження9 листопада 1930(1930-11-09)[1]
 Лобіту, Бенгела, Ангола
Смерть10 грудня 2000(2000-12-10) (70 років)
 Лісабон, Португалія
ПохованняBenfica Cemeteryd
Зріст181 см
Вага77 кг
Громадянство Португалія
Позиціянападник
Юнацькі клуби
1944–1948Португалія «Лузітану» (Лобіту)
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1948–1950 Португалія «Лузітану» (Лобіту)? (?)
1950–1963 Португалія «Бенфіка» 262 (267)
1963–1964 Австрія «Аустрія» (Відень) 7 (2)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
1952–1962 Португалія Португалія 25 (11)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1966–1967 Португалія «Марітіму»
1967–1968 Португалія «Атлетіку» (Лісабон)
1968–1969 Португалія «Лейшойнш»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Більшу частину кар'єри провів у «Бенфіці», у складі якої став п'ятиразовим чемпіоном Португалії, семиразовим володарем Кубка Португалії та дворазовим володарем Кубка чемпіонів УЄФА. Багаторічний капітан клубу. Відрізнявся високою технікою володіння м'ячем, відмінною тактичною підготовкою, швидкістю прийняття рішень. Також виступав у національній збірній Португалії. Його син, Руй Агуаш, також був професійним футболістом[2].

Клубна кар'єра

Народився 9 листопада 1930 року в місті Лобіту, Португальська Західна Африка, Португальська імперія (нині — Ангола), в сім'ї білих колоністів.

Агуаш розпочав свою футбольну кар'єру в місцевій команді «Лузітану» (Лобіту), де грав до переходу в лісабонську «Бенфіку» в 1950 році. Існувала легенда, що він був знаменитим мисливцем на левів у своїй рідній Анголі до того, як «Бенфіка» підписала з ним контракт[3].

Жозе Агуаш (праворуч) перед матчем проти «Феєнорда». 10 квітня 1963 року

З «Бенфікою» він п'ять разів вигравав чемпіонат (1955, 1957, 1960, 1961 і 1963 році) і сім разів — кубок, також він п'ять разів ставав найкращим бомбардиром національної ліги (1952, 1956, 1957, 1959 і 1961) і одного разу найкращим бомбардиром Кубка чемпіонів (1961, 10 голів). В роки, що передували приходу в Лісабон Ейсебіу, він зіграв важливу роль в успіху «Бенфіки» в завоюванні двох поспіль Кубків європейських чемпіонів: у 1961 році проти «Барселони» (3:2), а в наступному сезоні проти мадридського «Реала» (5:3). Він забив перші голи своєї команди в обох випадках, але, будучи капітаном клубу, він не зміг привести команду до хет-трику після поразки з рахунком 1:2 від «Мілана» в фіналі 1963 році (він просто не грав). Всього з сезону 1950/1951 по сезон 1962/1963 провів 282 матчі і забив 290 голів у чемпіонаті, 75 матчів і 70 голів у Кубку Португалії, а також 25 матчів і 19 голів в єврокубках[4].

Після відходу з «Бенфіки» у 33 роки, Агуаш зіграв ще один сезон за віденську «Аустрію», завершивши кар'єру влітку наступного року.

Виступи за збірну

23 листопада 1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії в матчі з Австрією, який закінчився нічиєю 1:1. Його остання поява на полі у футболці збірної відбулася 17 травня 1962 року та закінчилася поразкою з рахунком 1:2 від Бельгії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни лише 25 матчів, забивши 11 голів.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1966 року, очоливши тренерський штаб клубу «Марітіму».

У 1967—1968 роках очолював команду «Атлетіку» (Лісабон), яку вивів до елітного португальського дивізіону.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Лейшойнш», команду якого Жозе Агуаш очолював як головний тренер до 1969 року.

Помер 10 грудня 2000 року на 71-му році життя у місті Лісабон.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Клубна кар'єра
КлубСезонЛігаКубки[5]Кубок
чемпіонів
Інші[6]Разом
ІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГоли
«Бенфіка»1950/51192376--002629
1951/52222876--002934
1952/532525710--003235
1953/54182320--002023
1954/55262066--003226
1955/5626282200203030
1956/5725307300203433
1957/5822228920003231
1958/5924269300003329
1959/60251881200213531
1960/61232715911003343
1961/6222185276403826
1962/6342653100138
Разом28129075692118101387378
Аустрія (Відень)1963/647210100092
Разом7210100092
Всього за кар'єру28829276692218101396380

Титули і досягнення

Командні

«Бенфіка»: 1954-55, 1956-57, 1959-60, 1960-61, 1962-63
«Бенфіка»: 1950-51, 1951-52, 1952-53, 1954-55, 1956-57, 1958-59, 1961-62
«Бенфіка»: 1960-61, 1961-62

Особисті

Особисте життя

Син Жозе, Руй Агуаш, також був футболістом і нападником, з успіхом грав за «Бенфіку» і збірну. Він також представляв «Порту», забивши 30 голів у двох сезонах чемпіонату.

Його дочка, Єлена Марія, більш відома як Лена д'Агуа, відома португальська поп-співачка.

Примітки

  • Жозе Агуаш / Jose Aguas (Пинту Карвалью душ Сантуш/Pinto Carvalho dos Santos). Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 2 травня 2015.
  • АГУАШ Жозе Пинту Карвальу душ Сантуш. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 2 травня 2015.
  • Агуаш Жозе. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 травня 2015.
  • Кубок Португалії, Кубок Австрії.
  • Міжконтинентальний кубок, Латинський кубок, Кубок честі.
  • Посилання

    🔥 Top keywords: Головна сторінкаФайл:XHamster logo.svgДень вишиванкиPorno for PyrosСпеціальна:ПошукВишиванкаЮрай ЦинтулаНова КаледоніяВовчанськУсик Олександр ОлександровичТайсон Ф'юріУкраїнаТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиФайл:XVideos logo.svgРоберт ФіцоYouTubeБудинок «Слово»Nemo (співак)МіГ-31БріджертониВійськово-облікова спеціальністьПісенний конкурс Євробачення 2024Всесвітній день вишиванкиТайсон Ф'юрі — Олександр УсикНебінарний гендерБудинок «Слово» (фільм, 2021)Микола ХвильовийFacebook125-та окрема бригада територіальної оборони (Україна)Шевченко Тарас ГригоровичПриродні заповідники УкраїниТварини Червоної книги УкраїниРосійське вторгнення в Україну (з 2022)Марко ВовчокСкуфЛеся УкраїнкаРослини Червоної книги УкраїниРозстріляне відродженняВійськові звання України