Касанов Паша Намазович

Народився 19 січня 1953 року. В дитинстві його родина переїхала до Миколаєва. Футболом займався на дворовому рівні. В 17 років був присутнім на одному з тренерувань дублюючого складу місцевого «Суднобудівника». За браком виконавців, очільник команди запропонував Касанову взяти участь у тренувальному матчі. По його завершенні став набувати футбольної майстерності у дублі миколаївського клубу.

Після вдалого виступу молодих гравців «Суднобудівника» на першості СРСР, у своїй віковій групі, був зарахований старшим тренером Євгеном Лемешком до основного складу. Строкову військову службу проходив у одеському СКА. Після демобілізації отримав пропозиії відразу від трьох клубів: «Колоса» з Нікополя, рідного «Суднобудівника» і вінницького «Локомотива». Паша Касанов розглядав усі пропозиції, але врахувавши всі обставини, став гравцем вінницької команди.

У складі «Локомотива» дебютував проти «Суднобудівника», відзначився забитим м'ячем у ворота колишньої команди. За вінницький клуб виступав протягом наступних 14 сезонів. У 1984 році команда перемогла в українській зоні другої ліги (стала чемпіоном УРСР), тренував тоді команду Юхим Школьников. Ще двічі «Нива» займала другі місця (1981, 1985) і один раз третє (1983). Отримав звання «Майстер спорту СРСР» Разом з Сергієм Шевченком є найкращим бомбардиром клубу в українській зоні другої ліги СРСР (по 127 голів). Рекордсмен вінницької команди майстрів за результативністю у всіх матчах — 142 забитих м'яча (чемпіонат УРСР, перехідні матчі за путівки до першої ліги, кубок СРСР і міжнародні матчі). Провів найбільше матчів за «Ниву» в другій лізі (513).

Більшість сезону 1987 захищав кольори запоріжського «Металурга», який виступав у першій лізі, але наприкінці року повернувся до Вінниці. Останній сезон ігрової кар'єри провів у складі житомирського «Полісся». Наостанок здобув кубок УРСР 1990 року (провів 5 матчів, 1 гол)^[2].

Тривалий час працював на різних посадах у вінницькій «Ниві». Влітку 1996 року очолив команду, яка того сезону дебютувала в єврокубках. Фіналіст кубка України у першому раудні здолав естонський «Садам», але нічого не зумів протиставити швейцарському «Сьйону». Згодом і на внутрішній арені справи в подолян погіршилися, й восени наступного року тренера звільнили.

Залишивши клуб, Касанов не облишив футбол — заснував дитячу школу «Світанок». 2008 року був одним з ініціаторів відродження вінницької «Ниви».

• Чемпіон УРСР (1): 1984
• Срібний призер (2): 1981, 1985
• Бронзовий призер (1): 1983
• Володар кубка УРСР (1): 1990

• Вічна вірність Паши Касанова [Архівовано 27 вересня 2014 у WebCite]
• Ювілей кращого бомбардира вінницького футболу [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті вболівальників вінницької «Ниви» [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті Ukr-Football.org.ua
• Профіль на сайті Footballfacts.ru