Каталей Василь Васильович
Василь Васильович Каталей (1816-1877) — російський генерал, учасник російсько-турецької війни 1877—1878 рр.
Василь Васильович Каталей | |
---|---|
![]() | |
Народження | 5 лютого 1816 року Плоске, Ніжинського повіту |
Смерть | 21 грудня 1877 Болгарія |
Країна | ![]() |
Приналежність | Російська імператорська армія |
Рід військ | піхота |
Освіта | Ніжинська гімназія вищих наук |
Звання | ![]() |
Командування | Дніпровський 46-й піхотний полкd |
Війни / битви | Російсько-турецька війна (1877—1878) |
Нагороди |
Біографія
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/56/Metrika_kataley.jpg/168px-Metrika_kataley.jpg)
Походив з обер-офіцерських дітей, народився в 1816 р. Виховувався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька. 1836 року вступив до Якутського піхотного полку на військову службу, проведений в прапорщики 26 червня 1838 року. 1860 року проведений в полковники і призначений командиром Дніпровського піхотного полку. Потім командував полками: Кексгольмського гренадерський Імператора Австрійського і Лейб-гвардії Литовським.
1864 року Василь Каталей підвищений до генерал-майора, 30 серпня 1869 року зарахований до Свити його величності і призначений виконуючим обов'язки начальника місцевих військ Казанського військового округу, а 1872 року переміщений на таку ж посаду до Петербурзького військового округу. 13 травня 1873 року Василь Каталей підвищений в генерал-лейтенанти[1].
з квітня 1875 числився членом Головного комітету з улаштування та утворення військ.
При сформування наприкінці 1876 р. діючий армії призначений начальником її військових сполучень, а в березні наступного року переміщений на посаду начальника 3-ї гвардійської піхотної дивізії, на чолі якої взяв участь в облозі Плевни і відбитті прориву з неї турків 28 листопада. При переслідуванні турків, що відступали від Араб-Конакова, Шандорніка і Ташкісена, слідуючи 21 грудня 1877 року верхи зі своїм штабом на чолі роти, яка йшла в авангарді, Каталей поблизу села Марківці потрапив під обстріл рушничним вогнем з дистанції 700 кроків і був убитий на місці. Разом з ним був убитий і їхав поруч командир бригади генерал-майор Філософів[2][3].
Похований у родовому маєтку у селі Плоске Ніжинського повіту[4].
Василю Каталею належить ряд статей в «Військовому збірнику» і «Руському інваліду» з питань освіти і виховання військ.
Відзнаки
Нагороджений російськими орденами:[5]
- Св. Анни 1-й и 2-й ст. з короною,
- Св. Станіслава 1-й ст. и 2-й ст. з короною,
- Св. Володимира 3-й ст.
Пам'ять
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/30/3rd_Guardian_Infantry_Division.jpg/200px-3rd_Guardian_Infantry_Division.jpg)
Гвардійський російський пам'ятник побудований 1885 року на добровільні пожертвування військовослужбовців третьої гвардійської піхотної дивізії. У Софії став відомий як «Пам'ятник російських генералів». 1942 року він був зруйнований, за наказом фашистського болгарського офіцера. 1978 року пам'ятник був повністю відновлений.
Після усунення від влади Болгарської комуністичної партії в 1989 жодна державна інстанція за монументом не доглядала. Були вкрадені частини металевих виробів, облицювання та інші. 2007-2008 років пам'ятник був повністю відреставрований. Необхідні кошти були надані Асоціацією болгарських медій у світі, Національним рухом «Руссофіли», Російський фонд для світу — Москви, «Руснефтехім Болканс» АД, сем. Мелік-Пашаєва і Стефан Шарлопов. Урочисте відкриття відбулося 19 лютого 2008 р.[6][7]
Примітки
Література
- Послужні списки за 1872 в архиві Голавного Штабу св. № 433; генеральські списки з 1863 г., книга 4, ч. 3, стр. 1853; стаття Енкеля в "Военном Сборнике", 1880, №№ 10, 11 і 1881, №№ 1—7.