Корсунський Михайло Борисович

Михайло Борисович Корсунський (нар. 1909, Київ, Київська губернія, Російська імперія — пом. 1975, Київ, Українська РСР, СРСР) — перший український тренер, який отримав почесне спортивне звання «Заслужений тренер СРСР» (1957).

Михайло Корсунський
Особисті дані
Народження	1909(1909)
	Київ, Російська імперія
Смерть	1975(1975)
	Київ, СРСР
Громадянство	СРСР
Позиція	тренер
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1952–1956  УРСР (U-18) 1963  «Арсенал» (Київ) 1964  «Дунаєць» (Ізмаїл) 1964–1966  «Буковина» (Чернівці) 1968–1969  «Енергія» (Нова Каховка)
Суддівська діяльність
Місто	Київ
Категорія	республіканська
Звання, нагороди
Звання
Нагороди
** Тільки на посаді головного тренера.

Засновник і старший тренер дитячо-юнацької футбольної школи № 1 при Київському міському відділі освіти (1950–1962). Найбільш відомими серед його вихованців є: Віктор Каневський, Вадим Соснихін, Володимир Мунтян, Володимир Левченко^[1][2], Віктор Кащей та Семен Альтман. 1960 року команда Михайла Корсунського здобула перемогу на Всесоюзних юнацьких змаганнях.

З 1952 по 1956 рік очолював юнацьку збірну України — переможця першостей СРСР 1952, 1955 і 1956 років у своїй віковій категорії.

Працював старшим тренером у командах «Арсенал» (Київ), «Дунаєць» (Ізмаїл), «Буковина» (Чернівці) і «Енергія» (Нова Каховка).

Суддя республіканської категорії. Перший матч у групі «А» обслуговував 30 серпня 1951 року. У Києві, місцеві «динамівці» здобули перемогу над горьківським «Торпедо» з рахунком 2:0 (забивали — Коман і автогол). До складу суддівської бригади також входили Фастовський і Дмитрієв (головний).

Всього провів, як боковий арбітр, дев'ять ігор (1951–1957). Найбільше — за участю «Динамо» зі столиці України (4 матчі).