Любомир Ловрич

	Любомир Ловрич
Особисті дані
Народження	28 травня 1920
	Новий Сад, Королівство Югославія
Смерть	26 серпня 1994 (74 роки)
	Белград, СРЮ
Громадянство	Югославія
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
1934—1937	«Югославія»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Любомир Ловрич (серб. Љубомир Ловрић; 28 травня 1920, Новий Сад — 26 серпня 1994, Белград) — югославський футболіст (воротар) і футбольний тренер, срібний призер літньої Олімпіади 1948 року.

Кар'єра гравця

Вихованець школи клубу «Югославія», в якому виступав з 1937 по 1941 роки. Після розформування клубу під час німецької окупації вступив до югославського партизанського загіну, який вів боротьбу з фашистами. Після звільнення Югославії відновив кар'єру гравця в складі команди «Црвена Звезда», в якій грав до 1952 року.

У складі збірної дебютував 18 травня 1939 в матчі проти Англії, який югослави виграли 2:1 саме завдяки грі Ловрича. Всього він провів 5 ігор, в яких пропустив 11 м'ячів. Останній матч за збірну провів 13 серпня 1948 проти Швеції в рамках Олімпіади в Лондоні. Це була фінальна гра, яку шведи виграли 3:1, а Ловрич став срібним призером Ігор.

Є одним із семи футболістів, які захищали кольори національної збірної до та після Другої світової війни (також Мирослав Брозович, Звонимир Цимерманчич, Франьо Велфл, Бранко Плеше, Фране Матошич та Срджан Мркушич).

Тренерська кар'єра

З 1959 по 1964 роки Ловрич очолював збірну Югославії з футболу, керуючи нею на чемпіонаті Європи 1960 року, чемпіонаті світу 1962 і Олімпіаді 1964 року. Також був спортивним репортером, працюючи в газетах «Правда» (1939—1941), «Юність» (1945—1951) і «Сутичка» (1952—1959), а потім працював головним редактором газети «Спорт» (1959—1980).