Людвік Бальдвін-Рамулт

Народився в галицькому місті Тарнів (нині Підкарпатське воєводство) у родині землевласника Броніслава і Софії з Рупневських.

Навчався в гімназії в Тарнові, а потім закінчив Академію артилерії. Служив поручником у 40 піхотному полку. Покинув службу і поступив на архітектурний відділ Львівської політехніки. Закінчив 1882 року із відзнакою. Отримав першу нагороду на конкурсі проектів шкіл, після чого став асистентом професора Промислової школи у Львові. Працював у будівельному управлінні міської ради Львова. 1890 року отримав концесію на будівництво. Утворив будівельну спілку разом з Юліаном Цибульським. Спілка керувала спорудженням львівських будівель головної пошти та греко-католицької семінарії (проекти Сильвестра Гавришкевича), палацу Потоцьких (архітектор Луї д'Овернь, проект модифікований спілкою).

1910 року входив до складу журі конкурсу на проекти прибуткових будинків у Львові на вулицях Коперника і Банківській.^[1] Кілька років був депутатом міської ради Львова. До Першої світової війни виконував обов'язки президента Кола літературно-артистичного у Львові. У 1881—1922 роках був членом Політехнічного товариства у Львові.^[2] У 1903—1904 роках обирався до правління товариства.^[3] Був одним із засновників створеного в рамках товариства в червні 1908 року «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний заступником голови правління.^[4] 1912 року обраний головою Кола.^[5] Від 1891 року член Товариства наукової допомоги для Князівства цешинського.^[6] Входив до Державної ради з будівництва водних шляхів у Відні, був делегатом Краківського товариства взаємного страхування. 1912 року був у складі «ширшого» комітету архітектурної виставки у Кракові.^[7]

Обраний на посаду маршалка Ліського повіту, де пропрацював близько 14 років. Протягом цього часу споруджував у повіті громадські споруди та елементи інфраструктури за власними проектами. 1902 року отримав звання почесного громадянина міста Устрики Долішні. Під час війни організував та очолив комітет вихідців із Польщі у місті Грац. Брав участь в українсько-польській війні як офіцер штабу. Виконував обов'язки заступника коменданта Львова. Нагороджений відзнаками «Орлята» та «Хрестом оборони Львова з мечами». 1922 року призначений головою Вищої державної контрольної палати. Незабаром по цьому став президентом міжвідомчої комісії з дослідження державного лісового господарства.

Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі^[8] (поле 14). Перша дружина — Людвіка з дому Стшелецька. Від першого шлюбу народились син Броніслав і донька Софія. Овдовів, після чого одружився вдруге на Марії з родини Гейдлів. Діти — сини Фелікс (інженер), Людвік (директор Музичного товариства в Любліні), донька — Марія, в шлюбі Смоленська.

• Неоготично-неороманський костел святої Катерини в селі Мильчиці Городоцького району (1886—1887, спільно з Юліаном Цибульським). Тепер церква святого Дмитрія^[9].
• Корпус Сільськогосподарської академії Дублянах під Львовом (1888, співавтор Адольф Мінасевич).
• Тютюнова фабрика у Винниках (1890-ті).
• Дві вілли на нинішній вулиці Вербицького у Львові. Під № 4 — власна вілла архітектора із фасадами з елементами німецького народного стилю (1890), № 6 — особняк письменника Я. К. Зелінського у стилі французького неоренесансу (1891)^[10].
• Реконструкція будинку бібліотеки Оссолінських на вулиці Стефаника, 2 у Львові. Здійснена спільно з Лукашем Бодашевським. Було, зокрема, виконано нові обрамування вікон і декорацію інтер'єрів книгосховища. 1891—1892 роки^[11].
• Павільйон Рацлавіцької панорами на Галицькій краєвій виставці (1894)^[12].
• Лікарняний комплекс у Львові для невиліковно хворих на нинішній вулиці Смаль-Стоцького фундації Антона і Валерії Білінських. Збудований у 1891—1897 роках у співавторстві із Ігнатієм Брунеком, Іваном Левинським, Юзефом Каетаном Яновським^[13].
• Житлові будинки у Львові на вулиці Бандери, 9 (1889) і 91—93 (1897).
• Будинок школи сліпих на вулиці Франка, 119 у Львові (1899, співавтор Ю. К. Яновський).
• Розбудова фабрики Кароля Пітча на нинішній вулиці Жовківській, 11 у Львові (1900, нині радіоремонтний завод)^[14]
• Сецесійні прибуткові будинки Стефана Мичковського на нинішній вулиці Франка, 124—132 у Львові, збудовані 1907 року. Скульптурне оздоблення ймовірно Ю. Шебеста^[15].
• Житловий будинок на проспекті Шевченка, 23 у Львові (1909).
• Проект гробівця на Стрийському цвинтарі у Львові для поховання австрійських солдатів, загиблих під час Першої світової війни (1916)^[16].

• 
  Власна вілла архітектора на вулиці Вербицького, 4
• 
  Дім на вулиці Вербицького, 6
• 
  Ансамбль сецесійних будинків на вулиці Франка
• 
  Школа сліпих на вулиці Франка

• Бальдвін-Рамульт Людвік // Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Українська енциклопедія, 1992. — С. 45. — ISBN 5-88500-042-5.
• Бальдвін-Рамульт Людвік // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. — 2-ге вид. — К. : Українська енциклопедія, 1997. — С. 39. — ISBN 588500-042-5.
• Бірюльов Ю. О. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2003. — Т. 2. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.
• Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — 2000. — № 6. — С. 46.
• Тимофієнко В. І. Бальдвін-Рамульт Людвік // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 22-23. — ISBN 966-7452-16-6.
• Brzozowski S. Ramułt (Baldwin Ramułt) Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław —Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : PAN, 1987. — T. XXX/3, zesz. 126. — S. 553—554. — ISBN 83-04-02733-X.
• Łoza S. Baldwin-Ramułt Ludwik // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 25.
• Śp. inż. Ludwik Baldwin-Ramułt // Ilustrowany Kuryer Codzienny. — 1929. — № 159. — S. 8.