Тимофієнко Володимир Іванович

• 1941 — народився 5 лютого 1941 року в Одесі.
• 1965 — закінчив Інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна у Ленінграді.
• 1968 — закінчив аспірантуру Ленінградського інженерно-будівельного інститутцу та захистив дисертацію «Архітектурно-містобудівний розвиток Одеси з кінця XVIII ст. до 1917 р.» і здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
• Викладав у Воронезькому інженерно-будівельному інституті, завідував кафедрою в Одеському державному педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського, був професором Київського національного університету будівництва і архітектури.
• 1983—1992 — був відповідальним секретарем Головної редколегії Зводу пам'яток історії та культури України^[1].
• 1994—2002 — науковий редактор щорічника «Архітектурна спадщина України» (вип. 1-5)^[2].
• 1993 — захистив дисертацію «Містобудівне мистецтво Північного Причерномор'я другої половини XVIII — початку ХІХ ст.» на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства.
• 1998 — почесний доктор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури та містобудування (НДІТІАМ)^[2].
• 1998—2000 — віце-президент Української академії архітектури^[1].
• 2004 — член експертної комісії з занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.^[3]
• Помер 11 грудня 2007 року в Києві.

Працював у науково-дослідних інститутах:

• провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України^[2],
• завідувач відділу науково-творчих досліджень, інформації та аналізу Інституту проблем сучасного мистецтва [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.], НАОМА.

Володимир Іванович удостоєний почесного звання Заслужений діяч науки і техніки України,^[4] відзначений двома Державними преміями України в галузі архітектури:

• 2002 — за «фундаментальні дослідження в галузі історії архітектури України XVIII — початку ХХ століть»^[5]
• 2007 — за «фундаментальне видання „Історія Української архітектури“»^[6]
• Почесний член Української академії архітектури (УАА)^[2].

Володимир Іванович Тимофієнко був автор і редактор понад тридцяти фундаментальних наукових видань,^[2] серед яких:

• «Методические рекомендации для подготовки Свода памятников истории и культуры по Украинской ССР» (К., 1981).
• «Одесса: Архитектурно-исторический очерк» (К., 1983; 1984).
• Одеса: Архітектура: Пам'ятники. Фотоальбом. – Київ: Мистецтво, 1984 (автор тексту).
• «Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII века» (К., 1984).
• «Формирование градостроительной культуры Юга Украины» (К., 1986).
• «Українська садибна архітектура другої половини XVIII — першої третини XIX ст.» (К., 1993, співавт. В. Ю. Єрошев).
• «Брами, огорожі й ворота у забудові південних міст» (К., 1994).
• «Енциклопедія архітектурної спадщини України: Тематичний словник» (К., 1995).
• «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: біографічний довідник». — Київ : НДІТІАМ, 1999. — 475 с. — ISBN 966-7452-16-6.
• «Нариси всесвітньої історії архітектури» (Т. 1, кн. 1, К., 2000).
• «Исторический центр города Одессы: Обзор истории развития» (Одесса, 2001).
• «Давня Америка: Розвиток архітектури і монументального мистецтва» (К., 2002).
• «Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття» (К., 2002). ISBN 966-96284-0-7.
• «Історія української архітектури» (К., 2003) Видавництво «Техніка» ISBN 966-575-066-6.
• «Історія архітектури Стародавнього світу: Підруч. для ВНЗ. НАН України» (К., 2006; 2007) ISBN 966-00-0705-1.
• «Відродження Одеси: Архітектура повоєнного десятиріччя» / Акад. мистецтв України, Ін-т пробл. сучас. мистецтва. — Київ : Музична Україна, 2006. — 484 с. — ISBN 966-8259-26-2.
• Збірники «Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини» (К., 2005—2007; вип. 2-3, наук. ред.). ISBN 966-8613-19-8.

• Історична наука у Національній академії наук України в особах: Енциклопедичний довідник [Архівовано 1 березня 2020 у Wayback Machine.]. — К.: ІІУ НАНУ, 2018. — С. 633—634.