2С19 «Мста-С»

Головним розробником 2С19 був призначений Уральський завод транспортного машинобудування, гаубиця 2А64 проєктувалася в ОКБ-2. У 1983 році був виготовлений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослідного зразка, який протягом 1984 року на Ржевському полігоні проходив випробування. Спочатку САУ 2С19 розроблялася на базі танка Т-72, проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких було велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прийнято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, двигун, трансмісію і приводи керування. При цьому торсіони і котки ходової частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі танку Т-80. Після усунення зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19 початкової партії. Виготовлені САУ були відправлені на державні, а потім на військові випробування. Після завершення військових випробувань і доробок виявлених недоліків у 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

До початку 2008 року самохідні гаубиці 2С19М1 були прийняті на озброєння та почали надходити до російської армії. Відповідно був розроблений і експортний варіант з неофіційним найменуванням 2С19М1-155.^[2] У грудні 2012 року стало відомо про нову модернізовану САУ 2С19М2, перша партія більш 35 шт. поставлено було у 2013 році.^[2]

2С19 "Мста-С" виконана за баштовою схемою. Корпус машини за геометрією подібний до корпусу танка Т-72, зварений зі сталевих броньових катаних листів і розділений на три відділення: відділення управління, бойове та силове (моторно-трансмісійне). У передній частині посередині корпусу розташоване місце механіка-водія з органами управління шасі. У середній частині знаходиться бойове відділення. На даху корпусу на кульковий погон діаметром 2444 мм встановлена зварна башта. Маса башти без боєкомплекту складає 13,5 тонни. У ній встановлено гармату 2А64, а також місця екіпажу. По правому борту у передній частині башти розміщується сидіння командира, по лівому борту у передній частині встановлено сидіння навідника та прицільні пристрої. За навідником та командиром розміщено два місця для заряджаючих. У кормовій частині башти встановлено два механізовані конвеєри із зарядами та снарядами. Під баштою на дні корпусу розташована платформа підлоги, що обертається, закріплена до погону чотирма трубами. Подача укладання може здійснюватися з ґрунту через спеціальний механізований лоток, що подає, розташований зовні на кормі башти. Додаткові конвеєри подачі боєприпасів із ґрунту дозволяють вести стрільбу без витрати внутрішнього боєприпасу. У похідному положенні один з них розміщується на башті, інший забирається всередину. У кормовій частині корпусу САУ знаходиться моторно-трансмісійне відділення, аналогічне такому ж на танку Т-72. Бронювання САУ 2С19 забезпечує протикульовий та протиосколковий захист екіпажу. Товщина листів корпусу та башти складає 15 мм. ^[3].

Основним озброєнням САУ 2С19 є 152-мм гармата 2А64 зі скорострільністю 7— 8 пострілів на хвилину. Довжина — 47 калібрів. Гармата повністю уніфікована за балістичними характеристиками і боєприпасами із 152-мм буксированою гарматою 2А65 «Мста-Б». Возимий боєкомплект САУ 2С19 складає 50 штатних пострілів. Максимальна дальність стрільби осколково-фугасним снарядом становить 24,7 км, при стрільбі активно-реактивним снарядом вона зростає до 29 км.

В якості додаткового озброєння на поворотній башточці командира встановлений 12,7-мм кулемет НСВТ.

В основний боєкомплект 2C19 входять осколково-фугасні снаряди 3ОФ45 із максимальною дальністю стрільби в 24,7 км, снаряди 3ОФ64 с покращеною ефективністю, осколково-фугасні снаряди 3ОФ61 з газогенератором, а також нові касетні снаряди 3-О-23. Крім того, 2С19 може використовувати всі боєприпаси для гаубиці Д-20 і САУ 2С3 «Акація». Штатний боєкомплект САУ 2С19 складають 20 осколково-фугасних і 30 активно-реактивних снарядів.^[4]

В 2С19 встановлено V-подібний 12-циліндровий двигун потужністю 780 к.с. Крім дизельного палива, двигун має можливість роботи на гасі марок ТС-1, Т-1 і Т-2.

Трансмісія механічна коробка передач, з бортовими планетарними коробками передач (БКП). Має сім передніх та одну задню передачу. Максимальна швидкість руху на сьомій передній передачі становить 60 км/год.

• 2С19М1 — встановлена супутникова навігація, нова система керування вогнем «УСПЕХ-С».^[5][6]
• 2С19М2 — встановлена нова автоматизована система управління вогнем, також є можливість застосування цифрових електронних карт, знижена помітність в радіолокаційному, тепловому і оптичному діапазонах, встановлений кондиціонер, збільшена прицільна скорострільність до 10 пострілів в хвилину, поліпшена точність наведення.^[7]

•  Азербайджан — укладено контракт з Росією у 2011—2012 роках на постачання 18 одиниць 2С19 «Мста-С». Постачання розпочато в 2013 році
•  Білорусь — 12 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
•  Венесуела — 48 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
•  Грузія — 1 одиниця 2С19 на зберіганні, станом на 2013 рік
•  Росія — 600 одиниць 2С19 (450 у строю, 150 на зберіганні, станом на 2017 рік).^[8](Перевірено 16 серпня 2018) З 2013 року розпочато постачання модернізованих САУ 2С19М2. 1 лютого 2022 р. було отримано партію з 12 шт САУ 2С19М2.^[9]
•  Україна — 35 одиниць 2С19, станом на 2021 рік^[10]
•  Ефіопія — 10 одиниць 2С19, станом на 2013 рік

Отримала бойове хрещення під час Першої чеченської війни.

Російські установки САУ «Мста-С» були неодноразово зняті у серпні-вересні 2014 року на Маріупольському напрямку. Були ідентифіковані фото у Новоазовську.^[11][12]

Меморандум від 20 вересня до Мінського протоколу передбачав відведення гаубиць калібром 152-мм: 2С5 «Гіацинт-С», 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», 2А65 «Мста-Б» на 33 км від лінії зіткнення^[13][14]. А «Комплекс заходів» на виконання Мінських угод від 12 лютого 2015 передбачав створення зони безпеки завширшки 50 км для артилерійських систем калібру 100 мм і більше^[15].

Колони САУ, зокрема новітньої російської модифікації 2С19М1, було зафіксовано під час боїв за Дебальцеве у лютому 2015 року. 2С19М1 були ідентифіковані під м. Перевальськ,^[5] смт Селезнівка,^[16] смт Михайлівка неподалік Алчевська.^[17]

Під с. Байрачки щонайменше одна установка була знищена українським контрбатарейним вогнем.^[18]

Використовуються обома сторонами під час вторгнення Росії в Україну.

27 березня 2022 року Збройні сили України здобули в бою із окупантами на Миколаївщині черговий трофей — самохідну артилерійську установку «Мста-С». Її транспортували до однієї з військових частин^[19].

Наприкінці серпня 2022 року спільними зусиллями українських захисників була знищена російська 2С19 «Мста-С» всього за 350 метрів від державного кордону в Харківській області (поблизу пункту пропуску «Гоптівка»)^[20].

В результаті наступу на початку вересня 2022 року в районі Ізюма на Харківщині, українська армія поповнилася сотнями одиниць трофейної російської техніки. Зокрема великою кількістю 152-мм самохідних артустановок «Мста-С», у тому числі модернізованих^[21].

Станом на 16 грудня 2023 року є візуальні докази втрати російськими військами 171 Мста-С (123 знищених, 11 пошкоджених, 2 покинутих і 35 захоплених) і 35 Мста-СМ2 (17 знищених, 2 пошкоджених і 16 захоплених).^[22].

• Тактичні навчання 26-ї оабр у зоні ООС, 15 серпня 2018
• 
• 
• 
• 
• 
• 

• PzH 2000
• Коаліція-СВ
• 2С21 «Мста-К»
• 2А65 «Мста-Б»
• Квітник (боєприпас)

• Мста-С 152 мм. Технические характеристики. ОАО «Уралтрансмаш». Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
• Модернизированная самоходная гаубица «Мста-С» под калибр 155 мм (2С19М1-155). ОАО «Уралтрансмаш». Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
• Передриенко А. (27 вересня 2013). В Нижнем Тагиле дебютировала модернизированная супер-гаубица 2С19М2. Вестник Мордовии. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 27 вересня 2013.
• 152-мм Самоходная гаубица 2С19М1 с автоматизированной системой управления наведением и огнем АСУНО. Уральский завод транспортного машиностроения. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• Артиллеристы Южного военного округа осваивают модернизированные самоходные гаубицы «Мста-С». Центр анализа мировой торговли оружием. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• Новейшая отечественная самоходка «Коалиция СВ» обзавелась надежным «другом». Вестник Мордовии. 20 січня 2014. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2014.
• Алексей Никольский. Россия вооружает Азербайджан. Газета «Ведомости». Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
• «Суперсамоходка» SP70 — крупнейшее поражение натовских оружейников. Вестник Мордовии. 29 січня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• «Лучшая в мире самоходка» оказалась тяжелой и слишком дорогой. Вестник Мордовии. 2 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Закаменных Г. И. (9 жовтня 2013). Создавая артиллерию будущего. Военно-промышленный курьер. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Самоходки «Коалиция СВ» и 2С19М2 — артиллерийские сенсации 2013 года. Вестник Мордовии. 24 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Российская самоходка XXI века «Коалиция-СВ» станет лучшей в мире. Вестник Мордовии. 8 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.