Всесвітня організація охорони здоров'я тварин

Організація була заснована на міжнародній конференції в Парижі 25 січня 1924 року після спалаху чуми великої рогатої худоби в 1920 році в Бельгії. Угоду про створення організації було підписано 28 країнами. У травні 2003 року Міжнародне епізоотичне бюро було перейменовано у Всесвітню організацію охорони здоров'я тварин (МЕБ). У 2011 році до складу МЕБ входили 178 територій і країн-членів.

МЕБ включає 181 країн-членів^[2]

МЕБ підтримує постійні зв'язки з 71 іншими міжнародними та регіональними організаціями.^[3]

МЕБ діє з постійною підтримкою 311 центрів наукової експертизи.

Головним органом є Всесвітня асамблея делегатів, призначених урядами всіх країн-членів. Генеральні сесії МЕБ проводяться один раз на рік в Парижі (Франція).

До структури входять:

• Генеральний директор, який обрається Всесвітньою асамблеєю делегатів.
• Рада
• Регіональні комісії (5)
• Технічні комісії спеціалістів (4)

Всесвітня асамблея делегатів

Всесвітня асамблея делегатів є вищим органом МЕБ.Вона складається з делегатів усіх країн-членів та збирається не рідше одного разу на рік і проводиться щороку в травні у Парижі.

Основними функціями Асамблеї є:

• прийняти міжнародні стандарти в галузі охорони здоров'я тварин, особливо для міжнародної торгівлі;
• прийняти резолюції щодо контролю за основними захворюваннями тварин;
• обрати членів керівних органів МЕБ (Президент та заступник Голови Асамблеї, члени Ради та регіональні комісії), а також члени комісій Спеціалістів;
• призначити генерального директора МЕБ;
• розглянути та затвердити річний звіт про діяльність та фінансову звітність Генерального директора та річний бюджет МЕБ.

Під час її проведення розглядаються як питання, що становлять загальний інтерес, так й доповідь щодо ситуації зі здоров'ям тварин у всьому світі, з додатковою інформацією, наданою кожною країною-членом.

Генеральний директор

Генеральним директором Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин (МБЕ) 26 травня 2015 року Всесвітньою асамблеєю обрана доктор Монік Елоїт (Monique Eloit)^[4].

Рада складається з Президента МБЕ, віце-президента, колишнього президента та шести делегатів, які представляють усі регіони. Всі члени Ради обрираються (за винятком колишнього президента) на трирічний термін. Рада представляє Асамблею в період між Генеральними сесіями. Рада збирається щонайменше два рази на рік у Парижі для вивчення технічних та адміністративних питань та, зокрема, робочої програми та запропонованого бюджету, який буде представлений Асамблеї^[5].

МЕБ створив п'ять регіональних комісій для вираження особливих проблем, що стоять перед її членами в різних регіонах світу. Ці комісії можна розглядати як повноцінні регіональні інституційні органи.Ці комісії охоплюють такі регіони:

• Африка
• Америка
• Азії, Далекого Сходу та Океанії
• Європа
• Середній Схід

Кожна Регіональна комісія організовує Конференцію кожні два роки в одній із країн регіону, що присвячені технічним питанням та регіональному співробітництву у боротьбі з хворобами тварин. Також Комісії можуть розробляти регіональні програми для посилення нагляду та контролю основних захворювань тварин^[6].

Спеціалізовані комісії

МЕБ створив чотири спеціалізовані комісії для вивчення проблем епідеміології та профілактики та боротьби з хворобами тварин, розробки та перегляду міжнародних стандартів МЕБ та вирішення наукових та технічних питань, що виникають у країнах-членах^[7].

• Комісія з стандартизації здоров'я наземних тварин (англ. Terrestrial Animal Health Standards Commission) була заснована в 1960 році.

Комісія з наземного кодексу відповідає за те, щоб рекомендації Кодексу здоров'я наземних тварин^[8] відображали поточну наукову інформацію про методи спостереження за хворобами тварин та зоонозами, а також захист міжнародної торгівлі тваринами.

• Наукова комісія з хвороб тварин (англ. Scientific Commission for Animal Diseases) була заснована в 1946 році.

Комісія сприяє виявляти найбільш відповідні стратегії та заходи для запобігання і контролю захворювань, аналізує матеріали країн-членів, що стосуються здоров'я тварин для тих країн, які бажають бути включеними до списку МЕБ країн, вільних від певних захворювань.

• Комісія біологічних стандартів (англ. Biological Standards Commission) була заснована в 1949 році. Комісія відповідає за встановлення або затвердження методів діагностики захворювань ссавців, птахів та бджіл та рекомендацій щодо найбільш ефективних біологічних продуктів, таких як вакцини. Комісія керує підготовкою Посібника з діагностичних тестів та вакцин для наземних тварин^[9]. Комісія також відбирає еталонні лабораторії МРЕ із захворювань наземних тварин, сприяє підготовці та поширенню стандартних реагентів для діагностичного тестування.

• Комісія з стандартизації здоров'я водних тварин (англ. Aquatic Animal Health Standards Commission) була заснована в 1960 році. Комісія збирає інформацію про захворювання земноводних, ракоподібних, риб та молюсків та методи контролю за цими захворюваннями. Комісія виробляє Кодекс здоров'я для водних тварин^[10] та Посібник з діагностичних тестів для водних тварин^[11]. Комісія також організовує наукові зустрічі з різних питань, важливих для аквакультури.

Члени Комісій обираються Всесвітньою асамблеєю делегатів МЕБ на трирічний термін.

• Дата набуття Україною членства: 11.07.1994 р.
• Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Доручення Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 та від 06.04.1993
• Статус членства: Повноправний член
• Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску, погашення заборгованості
• Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань: Загальний фонд Державного бюджету України
• Вид валюти фінансових зобов'язань: Євро
• Обсяг фінансових зобов'язань України на 2017 рік: 137 020,00
• Обсяг невиконаних Україною у попередні роки фінансових зобов'язань: 1 355,37
• Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.^[12]

• О. Ю. Ковтун. Міжнародне епізоотичне бюро // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4