Мінькова Ольга Денисівна
Ольга Денисівна Мінько́ва (5 серпня 1923, Пішпек — 12 травня 2006, Севастополь) — українська скульпторка; член Спілки радянських художників України з 1955 року. Дружина скульптора Костянтина Кошкіна.
Мінькова Ольга Денисівна | |
---|---|
Народилася | 5 серпня 1923 Бішкек, Джетисуйська область, Туркестанська АРСР, РСФРР, СРСР |
Померла | 12 травня 2006 (82 роки) Севастополь, Україна |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | скульпторка |
Alma mater | Московський архітектурний інститут (1947) і Московський інститут прикладного та декоративного мистецтваd (1951) |
Вчителі | Бєлашова Катерина Федорівна і Ланге Борис Миколайовичd |
Членство | Спілка радянських художників України |
У шлюбі з | Кошкін Костянтин Гаврилович |
Нагороди | |
Біографія
Народилася 5 серпня 1923 у місті Пішпеку (нині Бішкек, Киргизстан). 1947 року закінчила Московський архітектурний інститут; 1951 року — Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчалася у Катерини Бєлашової, Бориса Ланге.
Після здобуття фахової освіти працювала у Киргизькій РСР у Художньому фонді міста Фрунзе; протягом 1960—1966 років — на Кримському художньо-виробничому комбінаті у Сімферополі; у 1966—1975 роках — у Севастополі. Мешкала у Севастоплі в будинку на вулиці Лізи Чайкіної, № 87 та у будинку на проспекті Жовтневої революції, № 32, квартира № 111[1]. Померла у Севастополі 12 травня 2006 року.
Творчість
Працювала в галузях станкової, декоративної та монументальної скульптури. Створювала скульптурні портрети сучасників, тематичні монументи, пам'ятники, тематичні композиції у реалістичній манері, скульптури малих форм, керамічні тарелі, медальйони, прикраси. Використовувала гіпс, дерево, шамот, кераміку, теракоту, мармур, мідь, алюміній, бетон. Серед робіт:
Деякі роботи зберігаються у Севастопольському, Сімферопольському художніх музеях.
- Пам'ятники
- погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці Хайтахуна Таширова у місті Оші Киргизької РСР (1956);
- Олександру Пушкіну в Гурзуфі (1962);
- монумент «Скорботна мати з дитиною» у селі Красному Маці Бахчисарайського району (1967);
- Миколі Миклухо-Маклаю у Севастополі (1971);
- Василю Блюхеру у Севастополі (1973);
- генералу Івану Петрову в Інкермані (1989).
Олександру Пушкіну | «Скорботна мати з дитиною» | Миколі Миклухо-Маклаю | Василю Блюхеру |
Брала участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональна виставка відбулася у Севастополі у 1998 році.
Відзнаки
- Орден «Знак Пошани» (1958)[1];
- Грамота Президії Верховної Ради Киргизької РСР.
Примітки
Література
- Минькова Ольга Денисівна // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 304.;
- Р. Д. Бащенко, М. І. Гаврилюк. Мінькова Ольга Денисівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.