Пономаренко Євген Порфирович

Євген Порфирович Пономаренко
Народився	24 лютого (9 березня) 1909; Херсон, Російська імперія
Помер	4 серпня 1994 (85 років); Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія; СРСР; Україна
Діяльність	актор
Дружина	Ужвій Наталія Михайлівна
IMDb	ID 0690465
	Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пономаренко.

Пономаренко Євген Порфирович (24 лютого (9 березня) 1909, Херсон — 4 серпня 1994(1994-08-04), Київ) — український актор. Народний артист СРСР (1960). Народний артист Узбецької РСР (1944). Народний артист Української РСР (1951), .

Чоловік акторки Наталії Ужвій.

Біографія

Народився 24 лютого (9 березня) 1909(19090309) року в Херсоні в родині чиновника. У 1928 році закінчив театральну студію при Одеському державному драматичному театрі. З 1936 року — актор Київського державного академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Член ВКП(б) з 1944 року.

Помер 4 серпня 1994 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7; поруч з дружиною).

Творчість

Грав у фільмах: «На крилах пісні», «Штурмові ночі» (робітник), «Митько Лелюк» (партизан Мороз), «Кармелюк» (Левко), «Нескорені» (Андрій Проценко), «Калиновий гай» (художник Верба), «Суєта» (Іван), «Іванна» (Садаклій), «Спадкоємці» та ін.

Відзнаки

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1971; разом з О. Є. Корнійчуком (драматургом), Д. О. Алексідзе (режисером), Ю. С. Ткаченко, П. В. Куманченко, М. О. Задніпровським, В. М. Дальським (виконавцями головних ролей) за виставу «Пам'ять серця» в Київському українському драматичному театрі імені І. Франка)^[2].

Нагороджений двома орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями^[3].

Примітки

↑ Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 23 жовтня 2012.

↑ Українська Радянська Енциклопедія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2012.

Джерела та література

Юр М. В. Пономаренко Євген Порфирович [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 417. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Література

Сидоренко 3. Євген Пономаренко. К., 1977;
Митці України. К., 1992. — С.469—470;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.484;
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.606;
Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.433-434.

Посилання

Пономаренко Євген Порфирович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 268-269.

[1]

[2]

[3]

Search