Пророки Цвікау
| Ця стаття не має шаблону-картки. |
Пророки Цвікау (нім. Zwickauer Propheten; також Zwickauer Storchianer) були трьома представниками радикальної реформації з Цвікау в Саксонському курфюрстві Священної Римської імперії, які, можливо, брали участь у релігійній реформації в сусідньому Віттенберзі на початку 1522 року.
Троє чоловіків, Ніколас Шторх, Томас Дрешель та Маркус Штубнер, розпочали своє служіння у Цвіккау. Попри те, що ці три імена прийняті останнім часом,[1] пропонуються інші. Ларс Педерсон Куальбен використав ім'я Маркс замість Дрешель,[2] а Генрі Клей Веддер замінив Дрешель на Маркус Тома[3] (Вільям Роско Естеп має у Штубнера середнє ім'я Томас[4]).
Відношення пророків Цвікау до анабаптистів трактувались по-різному. Вони мали вплив на Томаса Мюнцера та розглядаються як попередня основа анабаптизму до постання швейцарських братів у 1525 році.[5] Незалежно від свого відношення до анабаптизму, пророки Цвіккау представляли радикальну альтернативу Мартину Лютеру та основному протестантизму, що продемонстровано у їхній участі у заворушеннях у Віттенберзі.
Богослов'я пророків
Пророки Цвікау спиралися на прямі одкровення Святого Духа в богословських питаннях.[6] Вони протистояли педобаптизму[7] — хрещенні немовлят. Незважаючи на свою відмову від педобаптизму, пророки Цвікау, схоже, не відійшли від теорії до практики перехрещення дорослих, що означала б належність до анабаптизму.[8]
Пророки Цвікау також дотримувались неминучого апокаліптицизму[9] що наводило їх на думку, що скоро настане останній час. Вони також, можливо, шукали церкву віруючих[10] яка була би відокремлена від державних церков протестантизму (магістратна реформація) та католицизму.
Класичний погляд на Віттенберзькі заворушення
Три пророки були вислані з Цвікау та прибули до Віттенберга 27 грудня 1521 року.[2] Люди та їхні ідеї здобули прихильність серед Андреаса Карлштадта та інших, хто прагнув до більших реформ у місті.[4] Незважаючи, що вони були прийняті, присутність пророків можливо спричинила заворушення в місті, які Філіпп Меланхтон не зміг врегулювати. Тоді Меланхтон звернувся до Мартіна Лютера, який у той час перебував під охороною у замку Вартбург, який за наказом міської ради Віттенберга повернувся до своєї реформаторської діяльності у місті 6 березня 1522 року.[11]
Невдовзі Лютер проголосив вісім проповідей проти тих, кого він називав би «швармерами» («фанатики»), і сили цих проповідей було достатньо, щоб заспокоїти зростаючий радикалізм у місті.[12] Потім повідомлялося, що пророки противостали Лютер для захисту влади даного Духом послання над Лютером та його благовістям. Лютер стверджував, що вимагав, щоб вони засвідчили своє послання дивом — знаменням, яке пророки відмовились надати. Потім пророки засудили Лютера і залишили Віттенберг.[13]
Мюнцер
Томас Мюнцер обіймав посади проповідника в Цвікау в 1520/21 роках. І мав контакти з пророками Цвікау. Хоча Мюнцер деякий час асоціювався з ними і дотримувався подібних до них поглядів у кількох областях віровчення, але це не означало, що Мюнцер був частиною їх спільноти.[3] Деякі історики стверджують, що Мюнцер використовував пророків для своїх революційних цілей.[14][15]
Новий погляд на Віттенберзькі заворушення
Олаф Кур запропонував новий погляд на події початку 1522 року у Віттенбурзі.[16] Посилаючись на першоджерела, такі як листування, Кур прийшов до висновку, що Дрешель і Шторх залишили Віттенберг до 1 січня, а Штюбнер — до 6 січня.[17] Коли перша пара перебувала у Віттенберзі не більше чотирьох днів, й останній — не більше десяти, Кур сумнівається, наскільки великим могли бути впливи пророків і чи були вони джерелом хвилювань у Віттенберзі. Їхня відсутність пояснювала б зауваження Куальбена (зазначивши, що Кур назвав його прихильником давньої історіографії), що Лютер не робив жодних особистих посилань на пророків у восьми проповідях, проголошених після його повернення.[18]
Кур також кинув виклик старому погляду, щодо конфронтації, яку пророки мали з Лютером. Кур дійшов висновку, що пророки не приїжджали до Лютера групою, але кожен з них звертався до Лютера в різний час наступного року під час окремих візитів Віттенберга.[19] Повідомлення Лютера про зустрічі, хоча і виглядали в однині, можливо, були поєднанням окремих зустрічей, кожна з яких була достатньо схожою, щоб Лютер міг описати її як одну.
Примітки
Посилання
- Zwickau Prophets. Global Anabaptist Mennonite Encyclopedia Online. Процитовано 2 березня 2010.