Підводні човни типу «Декабрист»

Серія I стала першим типом підводних човнів побудованих в СРСР після Жовтневого перевороту. Їх створення було ухвалене у морській програмі 1926 року. Для розробки проєкту на Балтійському заводі в Ленінграді було створене Технічне бюро № 4, під керівництвом Бориса Михайовича Малініна. Проєктування розпочалося у січні 1926 року. Проєкт був представлений керівництву 19 серпня 1926 року. Прийняття проєкту відбулося 17 лютого 1927-го.

Спочатку на човнах проєкту планувалося встановити дві 102-мм гармати Б-2, але потім вирішили одну гармату замінити 45-мм напівавтоматом 21-К і підняти артустановки на ходовий місток. Також був розроблений стандартний комплект рятувальних засобів для екіпажу човнів, який входив в оснащення й інших проєктів. В нього входили аварійні буї, в першому й останньому відсіку, котрі давали змогу встановлювати телефонний зв'язок з поверхнею, висувні тубуси для створення повітряної подушки при затоплення відсіку, індивідуальні рятувальні апарати, спеціальне зовнішнє кріплення для підіймання човна з дна, клапани зовнішньої продувки баластних цистерн і клапани подавання повітря з надводного судна.

Корпуси кораблів будувалися на заводі № 189 у Ленінграді з дореволюційних запасів високоякісної сталі, призначеної для будівництва лінійних крейсерів типу «Ізмаїл» і легких крейсерів типу «Світлана». На перших двох човнах були встановлені німецькі дизельні двигуни, які закуповувалися під виглядом двигунів длятепловоз, на інші човни — вже радянські дизелі моделі 42-Б-6. За кордоном також було придбано й багато іншого обладнання.

У 1930 році розпочалися випробування двох головних човнів Д-1 і Д-4. Під час перших занурень і спливань були виявлені великі крени, після чого проєктанти були арештовані і звинувачені у шкідництві. Потім було виявлено, що причиною крену були недоліки вентиляції головного баласту, бо цистерни правого і лівого бортів були з'єднані між собою, що спричиняло перетікання води. Встановлення клапанів роздільної вентиляції вирішило цю проблему. Також було виявлено перевантаження човна на 20 тонн, через що довелося зняти певний вантаж і встановити в огородженні рубки сім циліндрів плавучості.

Човни проєкту стали першими на Північному флоті, успішно освоївши цей регіон з суворим кліматом.

Човен двокорпусний.

Міцний корпус розділений на сім відсіків:

1. Носовий (найбільший), торпедний (6 ТА і 12 торпед), житловий, провізійна, гальюн, аварійний буй;
2. Акумуляторний (1 група), радіорубка, камбуз, гальюн;
3. Акумуляторний (2 групи), кают-компанія, каюти командира і комісара;
4. Центральний пост, артилерійський склад;
5. Акумуляторний, житловий, гірокомпас;
6. Дизельний, вхідний люк;
7. Електродвигунний, торпедний (2 ТА і 2 торпеди, щитова, аварійний буй.

Двогвинтова дизель-електрична. Два дизелі 42-Б-6 потужністю по 1100 к. с. і два електродвигуни ПГ20 потужністю по 525 к. с.

Спочатку артилерійське озброєння — 102-мм гармата Б-2 і 45-мм напівавтомат 21-К — знаходилося на ходовому містку, в огородженні рубки. Потім гармата Б-2 була замінена на нову, 100-мм Б24ПЛ, здатну вести зенітну стрільбу. Вона була вже розташована на палубі, перед огородженням рубки.

Торпедне озброєння: 8 торпедних апаратів калібру 533 мм, 6 носових і 2 кормові, з 14 торпедами (8 в ТА і 6 запасних в першому відсіку). Так як розробка торпед 53-27 йшла з запізненням, то човни передавалися флоту з спеціальними решітчастими втулками в ТА під калібр 450 мм. Торпедні апарати були пневматичними.

Човен Д-1 в часи радянсько-фінської війни здійснив три бойових походи, успіхів не досяг.

19 жовтня 1942 року човен Д-2 (командир Р. В. Лінденберг) торпедував і важко ушкодив пором «Дойчланд» (нім. Deutschland, 2.972 брт), котрий курсував між німецьким містом Засніц і шведським містом Треллеборг. Загинуло від 25 до 900 людей (з них до 25 військових).

Д-3 в часи Другої світової війни здійснив 5 бойових походів, заявлені потоплення танкера і 8 транспортів німецькою стороною не були підтвердженими.

Д-4 в часи Другої світової здійснив 16 бойових походів, з них 6 в блокадний Севастополь, потопив 3 транспорти.

Д-5 за роки війни здійснив 16 бойових походів, з них 3 в блокадний Севастополь. Потопив турецьку парусну шхуну.

Ці човни були повністю розробленими і побудованими в СРСР і стали великим кроком в порівняні з човнами Російської імперії. Але мали і суттєві конструктивні недоліки, найперше це недостатня швидкість занурення і погана стійкість в підводному положенні.

• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• U 16 (тип підводних човнів Німеччини)
• Список підводних човнів часів Другої світової війни
• Підводні човни типу «Осветнік»
• Підводні човни типу М

• А. С. Николаев. Тип «Декабрист» (Тип «Д») I Серии. «Штурм Глубины». deepstorm.ru. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 24 серпня 2011. (рос.)
• Тип Д на redstar.ru (рос.)
• Центральное конструкторское бюро морской техники «Рубин» (рос.)
• www.deepstorm.ru (рос.)
• www.town.ural.ru (рос.)
• www.town.ural.ru // Список погибших на «Д-1» (рос.)
• Филиал музея «Подводная лодка Д-2 „Народоволец“» (рос.)
• Подводная лодка Д-2 («Народоволец»)

• А. В. Платонов Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7
• Conway's All the World's Fighting ships 1922—1946 ISBN 0-85177-146-7 (англ.)