Рюсуке Хамаґучі

Після завершення Токійського університету Хамаґучі працював у комерційній кіноіндустрії протягом декількох років перед тим, як вступив до Токійського університету мистецтв, де вчився з Кійоші Куросавою. Його випускний фільм «Пристрасть» був обраний змагатися на Tokyo Filmex у 2008.^[1]

З Ко Сакаєм він створив документальний фільм із 3 частин про тих, хто вижив після Великого тохокуського землетрусу. Частина «Voices from the Waves» була обрана змагатися на Міжнародному фестивалі документального кіно в Ямагаті у 2013.^[2] Частина «Storytellers» виграла the Sky Perfect IDEHA Prize.^[3]

Роботу над своїм наступним фільмом «Щаслива година» Хамаґучі розпочав, коли був артистом у резиденції KIITO Design and Creative Center Kobe у 2013. Фільм був результатом майстер-класу з акторської імпровізації, що режисер проводив для аматорів. До гуртка приєдналась велика кількість людей, задіяних у фільмі. 4 головні акторки виграли нагороду за їхню гру, та фільм отримав особливу згадку за свій сценарій на Міжнародному кінофестивалі в Локарно у 2015. Хамаґучі також був нагороджений на Japan Movie Critic Awards у 2016. У цьому ж році він отримав нагороду за «найкращого новачка» на Agency for Cultural Affairs’ Geijutsu Sensho Awards.

«Асако 1 і 2» був обраний змагатися за «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі у 2018.^[4]

У 2021 Хамаґучі виграв «Срібного ведмедя» на Берлінському міжнародному кінофестивалі за свій фільм «Випадковість і здогадка». У цьому ж році його «Сядь за кермо моєї машини» здобув нагороди за «Найкращий фільм» від таких організацій: Спільнота кінокритиків Нью-Йорка, Спілка кінокритиків Бостона, Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса. Також здобув нагороду за «Найкращий фільм іноземною мовою» на «Золотому глобусі». Хамаґучі був номінований на «Оскар» за «Найкращу режисеру» та «Найкращий сценарій-адаптацію» з фільмом «Сядь за кермо моєї машини».

У 2023 його фільм «Зла не існує» був нагороджений «Гран-прі журі» на Венеційському кінофестивалі.^[5]

Хамаґучі описує себе як «справжнього синефіла» і «закоханого в голлівудські фільми». Його натхненням були роботи Джона Кассаветіс.^[6]

Цитати

• «У якомусь сенсі всі фільми — це вигадка та реальність водночас. Я маю досвід у створенні обох і вважаю, що не існує суто вигадки або суто реальності.»^[7]
• «Актор грає напроти камери. Те, що записує камера, — це документування акторів, бо те, що вони роблять, трапляється лише один раз.»^[8]
• (Щодо багатомовної постановки в «Сядь за кермо моєї машини») «У багатомовній постановці, звісно, вони не розуміють значення слів. Натомість мова тіла та тон голосу — це те, що є важливим у вираженні цих почуттів або емоційного стану відповідних акторів. Так стає легше фокусуватися та реагувати. Я дивлюся на це так, аби отримати простіший та сильніший перфоманс.»^[9]
• (Щодо кінцівки «Сядь за кермо моєї машини») «Я колись говорив із фанатом «Сядь за кермо моєї машини», який сказав, що фільм був би ідеальним без тієї кінцівки. (Сміється) Що ж, я думаю, можливо, причина, чому я закінчив фільм так, — це зробити його трошки неідеальним.» «Щодо фінальної постановки п'єси в оплесках, якби я закінчив фільм на цьому моменті, глядачі, напевно, захотіли б зробити аплодисменти і це було б чудовим закінченням. Але, на мою думку, це не дуже задовільний кінець. Я хотів зробити щось руйнівне, аби залишити невеличку перерву.»^[10]
• (Щодо кінцівки «Сядь за кермо моєї машини») «Я не маю планів створювати сиквел, але просто бавився з речами в кінці. Одна річ, яку я скажу, — це те, що назва фільму може дати вам підказку про те, як інтерпретувати кінцівку.»^[11]

У грудні 2023 року разом із 50 іншими режисерами Хамаґучі підписав відкритий лист, опублікований у «Ліберасьйон», вимагаючи припинити вогонь та вбивства жителів у зв'язку з вторгненням Ізраїля в Сектор Гази. Також у листі було заявлено про необхідність звільнення полонених та створення гуманітарного коридору в Газу для забезпечення гуманітарної допомоги.^[12]