Семеніхін Володимир Сергійович
Володимир Сергійович Семеніхін (9 лютого 1918, Суми — 27 листопада 1990, Москва) — радянський учений, доктор технічних наук (1964), професор (1968), академік АН СРСР (1972; член-кореспондент 1968), Герой Соціалістичної Праці (1981), Лауреат Ленінської (1985) та двох Державних премій СРСР (1970, 1976), депутат Верховної Ради СРСР (1984—1989).
| Семеніхін Володимир Сергійович | |
|---|---|
| Народився | 9 лютого 1918 Суми, Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Помер | 27 листопада 1990 (72 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Востряковський цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | науковець, політик |
| Alma mater | Московський енергетичний інститут |
| Заклад | Q4314488? Urals Optical-Mechanical Plantd Zagorsk Electromechanical Plantd Московський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук і Список академіків АН СРСР (1972) |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |              |
Навчання
Закінчив Московський енергетичний інститут (1941), вчився на кафедрі автоматики і телемеханіки.
Трудова діяльність
У 1941 році після початку німецько-радянської війни В.Семеніхін був направлений у Свердловськ на завод № 217 Народного комісаріату озброєнь СРСР, де він працював над створенням і відпрацюванням технології виготовлення нових зразків авіаційних гарматно-кулеметних і бомбардувальних прицілів.
У 1946—1948 роках працював старшим інженером технічного управління Міністерства озброєння СРСР.
З 1948 року працював на заводі № 569 Міністерства озброєння СРСР, спочатку начальником цеху, а з 1950 р. начальником ОКБ — головним конструктором того ж заводу.
Наукова діяльність
У 1963—1971 роках директор Науково-дослідного інституту автоматичної апаратури (НДІАА).
У 1971—1974 роках заступник міністра радіопромисловості.
В 1975 році разом з академіками Віктором Михайловичем Глушковим та Віктором Григоровичем Афанасьєвим відправив у Центральну контрольну комісіх КПРС характеристику наукової значущості робіт Побіска Кузнецова, на підставі якої останнього відновили в партії.
Похований на Востряковському кладовищі[1] у Москві.
Нагороди
Нагороджений орденами Леніна (1971, 1988), орденом Жовтневої Революції (1975), орденами «Знак Пошани» (1945), Трудового Червоного Прапора (1956, 1962), а також медалями. Член КПРС з 1945 року,
Пам'ять
- У 1991 році НДІ автоматичної апаратури було присвоєно ім'я академіка В. С. Семеніхіна[2].
- На його честь названо судно контролю фізичних полів проекту 18061 у складі Балтійського флоту (з 15 жовтня 1992 року) — «Академік Семеніхін».
Примітки
Посилання
- Семенихин Владимир Сергеевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- Семенихин Владимир Сергеевич // Статья с сайта Герои страны