Соколов Олексій Геннадійович

Олексій Геннадійович Соколов (нар. 10 червня 1911, Москва, Російська імперіяпом. 29 вересня 1979, Москва, СРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника.

Ф
Олексій Соколов
Особисті дані
Повне ім'яОлексій Геннадійович Соколов
Народження10 червня 1911(1911-06-10)
 Москва, Російська імперія
Смерть29 вересня 1979(1979-09-29) (68 років)
 Москва, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Позиціянападник
Юнацькі клуби
СРСР к-да фабрики ім. Бабаєва
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1927—1928СРСР к-да фабрики ім. Бабаєва ?(?)
1928—1930СРСР «Геофізика» (М) ?(?)
1933СРСР «Електрозавод» (М) ?(?)
1935—1937СРСР «Локомотив» (М) 29(6)
1938—1947СРСР «Спартак» (М) 112(47)
1948СРСР «Торпедо» (Г) ?(?)
1949СРСР «Спартак» (Мн) ?(?)
1950СРСР «Спартак» (Кімри) ?(?)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1950—1951
1955



1959
1960
1962
1963
1964—1965
1965—1966
1968
1969—1970
1972
СРСР «Спартак» (Аш)
СРСР «Хімік» (Дндз.)
СРСР «Спартак» (Уфа)
СРСР «Металург» (Боровичі)
СРСР «Спартак» (Казань)
СРСР «Спартак» (Ст)
СРСР «Спартак» (Ст)
СРСР СКФ (Св)
СРСР «Спартак» (Рязань)
СРСР «Спартак» (Ср)
СРСР «Авангард» (Кл)
СРСР «Шахтар» (Кумертау)
СРСР «Динамо» (Цл)
СРСР «Спартак» (ЙО)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець футбольного гуртка при Фабриці імені Бабаєва (Москва). Футбольну кар'єру розпочав у 1927 році в дорослій команді при цій же фабриці. У 1928—1930 роках захищав кольори московської «Геофізики». На початку 1933 року став гравцем «Електрозаводу» (Москва). Влітку 1935 року прийняв запрошення від москвоського клубу «Казанка», який незабаром змінив назву на «Локомотив». У 1938 році перейшов до «Спартака» (Москва)[1]. Виступав також у складі збірної Москви (1938—1940). Учасник матчів зі збірною Басконії[2]. У роки німецько-радянської війни грав у клубі «Зеніт» (Москва). У 1948 році перейшов до «Торпедо» (Горький), де також допомагав тренувати команду. У 1949 році у клубі «Спартак» (Мінськ) поєднував функції гравця та тренера. У 1950 році завершив кар'єру футболіста у клубі «Спартак» (Кімри), де був граючим тренером команди. У чемпіонатах СРСР провів 142 матчі, відзначився 56 голами.

Кар'єра тренера

Ще будучи гравцем розпочав тренерську діяльність. З 1948 по 1950 рік суміщав функції гравця та тренера в командах «Торпедо» (Горький), «Спартак» (Мінськ) та «Спартак» (Кімри). Влітку 1950 року очолив «Спартак» (Ашгабат), який тренував до 1951 року. Потім тренував клуби «Хімік» (Дніпродзержинськ) (1955), «Спартак» (Уфа), «Металург» (Боровичі), «Спартак» (Казань), «Спартак» (Ставрополь), «Спартак» (Станіслав) (січня по липень 1960), СКФ (Севастополь) (1962), «Спартак» (Рязань) (1963), «Спартак» (Саранськ) (з 1964 по липень 1965), «Авангард» (Коломна) (з серпня 1965 по 1966), «Шахтар» (Кумертау) (1968), «Динамо» (Цілиноград) (з червня 1969 по травень 1970[2]) та «Спартак» (Йошкар-Ола) (1972).

Помер в Москві 29 вересня 1979 у віці 68 років[3].

Досягнення

«Спартак» (Москва)

Індивідуальні

Відзнаки

Примітки

Посилання

🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв