Старовірівка (Куп'янський район)

село в Україні, у Шевченківській селищній громаді Куп’янського району Харківської області

Старові́рівка (до початку XIX ст. — хутори Осинівські, в 20-х рр. ХХ ст. — Раковка) — село в Україні, у Шевченківському районі Харківської області. Населення становить 1316 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Старовірівська сільська рада.

село Старовірівка
Герб Старовірівки (Шевченківський район)Прапор Старовірівки (Шевченківський район)
КраїнаУкраїна Україна
ОбластьХарківська область
РайонКуп'янський район
ГромадаШевченківська селищна громада
Облікова карткаСтаровірівка 
Основні дані
Заснованесер. XVII ст.
Колишня назваслобода Макарівська
Раковка
Населення1316
Площа3,91 км²
Густота населення336,57 осіб/км²
Поштовий індекс63631
Телефонний код+380 5751
Географічні дані
Географічні координати49°41′21″ пн. ш. 37°25′52″ сх. д. / 49.68917° пн. ш. 37.43111° сх. д. / 49.68917; 37.43111 37°25′52″ сх. д. / 49.68917° пн. ш. 37.43111° сх. д. / 49.68917; 37.43111
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Водоймир. Сенек
Відстань до
обласного центру
105 км
Відстань до
районного центру
21,7 км
Найближча залізнична станціяТишківський, Старовірівка
Місцева влада
Адреса ради63601, Харківська обл., Куп'янський район, смт Шевченкове, вул. Центральна, 9
Карта
Старовірівка. Карта розташування: Україна
Старовірівка
Старовірівка
Старовірівка. Карта розташування: Харківська область
Старовірівка
Старовірівка
Мапа
Мапа

Географія

Село Старовірівка знаходиться на березі річки Осинівка, недалеко від її витоків, нижче за течією примикає село Грушівка. Село витягнуто вздовж річки на 6 км. Уздовж села проходить залізниця, станції Тишківський, Соляниківка і Старовірівка.

Історія

За переказами старожилів, село засноване в середині XVII століття як слобода Макарівка, проте документального підтвердження ця версія не знайшла. У той же час у «Планах Генерального межевания Купянского уезда 1784 года» на місці нинішньої Старовірівки нанесені хутори Осинівські, вони й поклали початок історії населеного пункту. Перша назва села пов'язана з місцевою річкою Осинівка, у верхів'ї якої поставили свої оселі перші мешканці населеного пункту.

У вивчених архівних документах село Старовірівка вперше згадується у 1816 році, коли проводилася 7-а ревізія населення Російської імперії. При цьому документи дозволяють стверджувати, що першими мешканцями села стали військові обивателі (пізніше державні селяни), яких масово переселяли сюди в ті роки.

Свою назву сучасне село отримало від невеликої громади розкольників-старообрядців (старовірів), які проживали в населеному пункті в ХІХ та на початку ХХ ст.

У 1853 р. на кошти парафіянин у Старовірівці було збудовано, а в наступному році освячено дерев'яну церкву Ікони Казанської Божої Матері.

Церква у період Визвольних змагань з невідомих причин згоріла. Вона у 1918 р. відкрила список тих церков нашого краю, які були стерті з лиця землі після приходу більшовиків до влади. Відновлено храм лише в 2000 р.

У 20-х роках ХХ століття, після встановлення більшовицької окупації, село отримало нову назву Раковка, на честь радянського комуністичного партійного діяча Християна Раковського. Та через кілька років селу повернули його колишню назву — Старовірівка. У 1923—1924 роках село було адміністративним центром Раковського району.

  • 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Шевченківської селищної громади.[1]
  • 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шевченківського району, увійшло до складу Куп'янського району Харківської області.[2]

Економіка

  • Птахо-товарна ферма.
  • Птахокомплекс «Старовірівський ТД», ТОВ.
  • Кар'єр з видобутку Формувального піску.
  • Старовірівський кар'єр, ЗАТ.
  • ТОВ «Виробничо-комерційна фірма „Старк“».

Об'єкти соціальної сфери

  • Дитячий садок.
  • Школа.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Видатні уродженці

Джерела

  • Булига А. М. Гроза. Волоська Балаклія. — Харків : Райдер, 2007. — 296 с. — (Населені пункти Шевченківщини).

Посилання