Старцев Максим Олександрович

Вихованець СДЮШОР херсонського «Кристала».

1998 року перейшов у структуру дніпропетровського «Дніпра», де сезон 1998/99 провів у складі дублюючої команди в другій лізі.

21 серпня 1999 року дебютував у вищій лізі в матчі проти харківського «Металіст», який завершився перемогою «Дніпра» з рахунком 1-0. Цього ж сезону Максим допоміг дублюючій команді виграти групу В другої ліги і кваліфікуватись в першу. Завдяки цьому з наступного сезону до другої ліги заявився третій клуб дніпропетровців — «Дніпро-3», за який Старцев теж зіграв кілька ігор. Дана ситуація тривала два роки, поки «Дніпро-2» не вилетів з першої ліги, після чого дніпряни знову залишись з одним фарм-клубом, за який інколи грав і Старцев.

На початку 2004 року Максим був відданий в оренду до «Кривбаса» до кінця року, проте в команді був другим голкіпером, зігравши за цей час лише у трьох матчах за основну команду і у п'яти за дубль.

Відразу після повернення в «Дніпро», на початку 2005 року, Старцев знову був відданий в оренду. Цього разу до кінця сезону в сімферопольську «Таврію», де став основним воротарем і відіграв майже в усіх матчах сезону, проте новий чемпіонату України сезону 2005/06 Максим розпочав вже знову у «Кривбасі», де також був основним голкіпером і виступав до кінця 2006 року, після чого повернувся до «Дніпра».

Проте у Дніпропетровську Старцев так і не зміг стати основним голкіпером, хоча і 28 серпня 2008 року дебютував у єврокубках в матчі кубка УЄФА проти швейцарської Беллінцони, який завершився поразкою української команди з рахунком 1-2^[1].

Цей матч став єдиним у єврокубках для Максима і в січні 2009 року Старцев перейшов у «Таврію»^[2], разом з якою вже у наступному сезоні виграв кубок України, а також взяв участь у суперкубка України 2010 року.

Проте вже менш ніж через місяць, 31 липня 2010 року Старцев перейшов у харківський «Металіст»^[3], але не зміг стати головним воротарем команди, програвши конкуренцію Владимиру Дишленковичу та Олександру Горяїнову, тому за два сезони зіграв лише у 12 матчах чемпіонату.

У червні 2012 року на правах вільного агента перейшов у луцьку «Волинь»^[4], де був основним голкіпером команди, але через часті травми відіграв лише 16 матчів за сезон в чемпіонаті і один у кубку.

Улітку 2013 року перейшов до запорізького «Металурга»^[5], який покинув наприкінці 2015 року у зв'язку з процесом ліквідації клубу^[6].

Збірна

Виступав за молодіжну збірну України, за яку зіграв у дев'яти матчах, де пропустив шість голів.

У складі національної збірної України з футболу перший матч провів 17 серпня 2005 року, Максим зайняв місце у воротах у матчі зі збірною Сербії та Чорногорії. Результат матчу був 2:1 на користь української команди. Вже через два місяці зіграв у другому товариському матчі проти збірної Японії, який завершився перемогою 1-0, а Старцев також відіграв весь матч.

У майбутньому Старцев викликався до складу збірної до 2007 року, проте більше жодного разу на поле не виходив.

Одружений. З дружиною Мариною мають сина Івана та дочку Катерину.

• Володар кубка України 2009/10
• Учасник суперкубка України 2010 року
• Бронзовий призер Чемпіонату України: 2010/11, 2011/12
• Медаль «За працю і звитягу» (2006)^[7]

• Реєстр матчів гравця на офіційному сайті ФФУ
• Візитка на офіційному сайті Прем'єр-ліги
• Максим Старцев на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті Transfermarkt (англ.) (нім.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.