Сторож

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сторож (значення).

Сто́рож^[1] — спеціально призначена особа для охорони якихось об'єктів.

Щодо сторожів також вживається слово «ва́хте́р» (нім. Wächter)), в СРСР так називали старшого сторожа^[2].

Встановлення робочого часу сторожа підпорядковується загальним правилам, передбаченим Кодексом законів про працю України (КЗпП) і зазвичай передбачає змінний режим роботи^[3].

Історія

Сторожі носили специфічне спорядження: штучні джерела світла (смолоскип, ліхтар, гасова лампа), пристрої звукової сигналізації (мисливський ріг^[4] чи горн, тріскачка^[5]^[6], свисток, сторожове калатало^[7]). Зброя могла бути холодною (алебарди, бердиші, палиці, рогатини, списи, шаблі тощо) чи вонепальною (мисливські рушниці)^[8]. Застосовувалися собаки, у тому числі дресовані.

Примітки

Посилання

Сторожа // Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 2: Н — Θ. — Київ: «Наукова думка», 1978. — С. 390.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]