Стєпан Ламза

Початок кар'єри

Ламза розпочав свою кар'єру в рідному місті Сисак, де грав за місцевий клуб «Сегеста», а потім перейшов у маріборський «Бранік»^[5]. Саме в «Браніку» його талант помітив наставник «Динамо» (Загреб) Мартон Букові й запросив двадцятирічного гравця до своєї команди. У 1960 році він підписав контракт з «синіми»^[6].

«Динамо» (Загреб)

Ламза став важливим гравцем для команди, за яку грав до 1968 року, станом на кінець сезону 1966/67 зігравши 127 матчів та забивши 18 голів^[5]. За цей період він разом з командою здобув дві перемоги у Кубку Югославії (ще двічі разом з командою програвав у фіналі) та переміг у Кубку ярмарків 1967 (у 1963 році динамівці програли у двоматчевому фіналі проти «Валенсії»)^[4].

У 1967 році, коли йому виповнилося 27 років, його кар'єра різко змінилася, оскільки Ламза потрапив до лікарні.

Нещасний випадок

14 червня 1967 року «Динамо» грало матч-відповідь 1/2 фіналу Кубка ярмарків 1967 проти франкфуртського «Айнтрахта», в якому зуміло здобути домашню перемогу (3:0 в основний час, 4:0 у додатковий) та пройти до фіналу, не дивлячись на поразку в першому матчі, який хорвати програли з рахунком 3:0^{[7][8][9][10]}.

В той же вечір, одразу після півфінального матчу Ламза підписав контракт з льєзьким «Стандардом», який заплатив загребському клубу 280 тисяч доларів, що було величезною сумою грошей для гравця на той час^[11]. Після цього динамівці поїхали святкувати перемогу над «Айнтрахтом» та прохід до фіналу^[6].

Прокинувшись наступного ранку, Стєпан спустився у фоє готелю та пішов до бару, де почав пити^[12]. Коли інші товариші по команді прокинулися, вони знайшли його п'яним у вестибюлі, після чого один із функціонерів клубу, Карло Жагар, наказав офіціантці відвести Ламзу до кімнати, щоб інші гості готелю не бачили його в такому стані^[11]. Офіціантка відвела його до ліжка, а потім замкнула двері кімнати. Пізніше, коли Ламза прокинувся, він все ще був у стані алкогольного сп'яніння, виявив замкнені двері та вийшов на балкон, де впав, вдарившись плечем об стілець, а правою стороною голови об бетонну підлогу^[11]. Його негайно доставили до лікарні, де йому поставили діагноз: тяжкий перелом кісток черепу, і, що головне, пошкодження нервового центру, в тому числі й вестибулярного апарату^[11]. Він слідкував за фінальною грою Кубку ярмарків 1967 року, слухаючи радіотрансляцію у лікарняній палаті Бледського госпіталю^[11].

У підсумку «Стандард» відмовився виконувати умови контракту перед гравцем, який рік не зможе грати в футбол.

Після року відновлення Ламза повернувся до футболу, але новий тренер загребського клубу Івиця Хорват не дав йому шансу.

Подальша кар'єра

Пізніше він мав кілька невдалих і нетривалих періодів у югославських та іноземних клубах, («Шатору», «Рієка», «Мельбурн Кроація»), але після травми не зміг повернути собі колишні фізичні кондиції.

21 квітня 1970 року він востаннє вийшов на поле у футболці «Динамо», взявши участь у прощальному матчі на його честь, організованому клубом, який був зіграний проти «Бенфіки» та її головної зірки — Еусебіу^[13]. «Динамо» виграло матч з рахунком 2:0, перший гол забив Ламза^[13].

У 1972 році завершив кар'єру гравця.

Дебютував за національну збірну 27 жовтня 1963 року у товариському матчі проти збірної Румунії.

Загалом Ламза провів сім матчів за збірну Югославії. Причиною такої малої кількості матчів стала травма, отримана у 1967 році та дискримінація гравців хорватських клубів, яких того часу неохоче викликали до збірної^[5].

На початку 1990-х років представник керівництва «Динамо» Здравко Мамич і тодішній головний тренер команди, Мирослав Блажевич, запропонували Стєпану посаду скаута в клубі, оскільки він жив на одну пенсію, яка становила близько 200 євро.

Ламза казав, що бачить в особі Луки Модрича свого наступника через схожі статуру та стиль гри^[11].

Помер 12 січня 2022 року у віці 81 року^[14].

«Динамо» (Загреб)

• Володар Кубку Югославії (2): 1963, 1965
  • Фіналіст Кубку Югославії (2): 1964, 1966
• Володар Кубку ярмарків (1): 1966–67
  • Фіналіст Кубку ярмарків (1): 1962–63