Сіянці

Село згадується вперше 1562 року, коли належало Михайлу і Григорію Джусам, а в 1570 році Григорій вносив податок від сіл Сіянець і Ставків.

В кінці 19 століття було там 86 домів і 676 жителів, Георгіївська дерев'яна церква з 1747^[1] року, церковно-парафіяльна школа 1884 року. Ґрунти — піскуватий чорнозем, дуже врожайний. В селі був новий великий сад і став, а при ньому водяний млин. Потім від парку залишилася тільки алея старих лип. Село широко розлягалося в долині річки, будинки великі, селяни, крім рільництва, займалися вирощуванням коней і худоби. Колись село належало до Фірлеїв, а від них перейшло до Шенявських.

У 1906 році село Сіянецької волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 20 верст. Дворів 109, мешканців 723^[2].

За переписом 1911 року в селі було 735 жителів, Сіянецька волосна управа, земська поштова станція, фельдшерський пункт, однокласова школа, 3 крамниці. До великої земельної власності в тому ж році належало 227 десятин.

Належало до Острозького повіту, Волинської губернії.

За свідченням Федора Воробця засідка коло Милятина на Ватутіна зі смертельним пораненням відбулася в районі дій сотні «Деркача», брали участь боївки СБ сіл Михалківці і Сіянці Острозького району Рівненської області, всього 17-27 бійців^{[джерело?]}.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

В селі народилась:

• Стрихарчук Зоя Романівна (*1951) — українська письменниця.

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.

• Погода в селі Сіянці