Таяс Браунінг

Таяс Чарльз Браунінг, відомий також як Чжан Гуантай (нар. 27 травня 1994, Ліверпуль, Англія) — англійський та китайський футболіст, захисник клубу «Шанхай Порт». Народився в Ліверпулі, в матері-кантонійки[2], з 2021 року виступає за національну збірну Китаю.

Ф
Таяс Браунінг
Таяс Браунінг
Таяс Браунінг
Таяс Браунінг у футболці «Евертона» (2014)
Особисті дані
Повне ім'яТаяс Чарльз Браунінг[1]
Чжан Гуантай
Народження27 травня 1994(1994-05-27) (30 років)
 Ліверпуль, Англія
Зріст187 см
ГромадянствоАнглія Англія
КНР КНР
Позиціязахисник
Інформація про клуб
Поточний клубКНР «Шанхай Порт»
Номер3
Юнацькі клуби
2004—2012Англія «Евертон»
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
2012—2019Англія «Евертон» 7(0)
2014 Англія «Віган Атлетік» 2(0)
2017 Англія «Престон Норт-Енд» 8(0)
2017—2018 Англія «Сандерленд» 27(0)
2019—2022КНР «Гуанчжоу» 48(0)
2022—н.ч.КНР «Шанхай Порт» 2(1)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
2010
2013
2014—2015
2021—н.ч.
Англія Англія (U-17)
Англія Англія (U-19)
Англія Англія (U-21)
КНР КНР
4 (0)
4 (0)
5 (0)
14 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Окрім позиції центрального захисника, також може виступати праворуч у захисті[3].

Ранні роки

Народився в місті Ліверпуль[4]. Відвідував ту саму школу, що й колишні товариші по «Віган Атлетік» Лі Ніколлс і Джек Філліпс. Отримав право грати за національну збірну Китаю, оскільки його дідусь по материнській лінії Ін Він Чан (1939–1992), шеф-кухар у Маклсфілді, Англія, кантонця, який емігрував з села Мейге, округ Сіньхуей, Китай[2]. Його дід по материнській лінії одружився з чорношкірою британкою[2]. У 2019 році став натуралізованим громадянином Китаю, скориставшись політикою натуралізації китайських футболістів[5].

Клубна кар'єра

«Евертон»

Таяс Браунінг під час виступів за «Евертон» у передсезонному товариському матчі в липні 2011 року.

Таяс Браунінг приєднався до «Евертона» в 2004 році у віці десяти років[6][7]. До цього вісім місяців виступав за місцеву команду, перш ніж приєднатися до «Евертона»[7]. Після прогресу в молодіжній команді «Евертона» почав грати в резервній команді, де став гравцем основи. Допоміг резервістам «Евертона» виграти чемпіонат Прем’єр-ліги U18 у сезоні 2010/11 років[8][9][3].

Виступав за резервну команду клубу, де грав на позиції правого захисника[10]. Також отримав капітанську пов'язку в резервній команді[11]. За підсумками сезону 2013/14 років став найкращим гравцем команда U-21 на клубній вечірці нагород[3].

30 грудня 2012 року вперше викликали до першої команди «Евертона» в програному (1:2) поєдинку проти «Челсі», в якому залишився на лаві запасних[12]. 26 липня 2013 року підписав свій перший професіональний контракт з клубом, за яким повинен був залишатися в клубі до 2015 року[13].

У сезоні 2014/15 років підписав новий 3-річний контракт з клубом, до 2017 року[14]. Вперше зіграв за головну команду «Евертона» 27 вересня 2014 року на Енфілді в матчі Мерсісайдського дербі проти «Ліверпуля», в якому вийшов замість багаторічного гравця «Евертона» Тоні Гібберта на 72-й хвилині матчу з рахунком 1:0 на користь «Ліверпуля», але гра закінчилася з рахунком 1:1[15]. 5 жовтня 2014 року знову вийшов на поле, в наступному матчі проти «Манчестер Юнайтед», вийшов замість Гібберта (1:2)[16]. Два місяці по тому, 11 грудня 2014 року, вперше вийшов у стартовому складі в програному (0:1) поєдинку проти «Краснодара»[17]. За підсумками сезону 2014/15 років тричі виступав у всіх змаганнях.

У сезоні 2014/15 років зіграв свій перший у сезоні матч 15 серпня 2015 року, вийшов на заміну замість Брендана Гелловея, у переможному (3:0) поєдинку проти «Саутгемптона»[18]. Протягом вище вказаного сезону зіграв ще декілька матчів[19]. 19 вересня 2015 року в поєдинку проти «Суонсі Сіті» потрапив до символічної збірної туру після того, як допоміг команді зіграти внічию 0:0 та відстояти ворота своєї команди «на нуль»[20]. Однак отримав травму коліна у переможному поєдинку головного Кубку Ланкашира проти «Блекберн Роверс», через що залишився поза футболом до завершення сезону 2015/16 років[21].

Після тривалої паузи відновив форму форми й у листопаді 2016 року відіграв 45 хвилин, за «Евертон U-23» у програному (1:4) поєдинку Кубку Прем’єр-ліги проти «Норвіч Сіті»[22]. 8 листопада 2016 року зіграв у програному (4:5, пенальті) поєдинку Трофею Футбольної ліги проти «Блекпула» (основний час завершився нічиєю 1:1)[23]. Незважаючи на те, що Тоясу вдалося набрати форму, керівництво клубу повідомило йому, що він буде відправлений в оренду до завершення сезону 2016/17 років[24]. Очікувалося, що після закінчення терміну оренди в «Сандерленді» Браунінга знову віддадуть в оренду, але цього так і не відбулося[25]. У січні 2019 року було оголошено, що Таяс, як очікується, залишить «Евертон», а його відхід є неминучим[26].

Оренди

10 січня 2014 року перейшов в одномісячну орендк до «Віган Атлетік» Уве Реслера[27]. На професіональному рівні дебютував за нову команду вже наступного дня, замінив Джеймса Перча в переможному (3:0) поєдинку проти «Борнмута»[28]. У наступному матчі вийшов на поле в стартовому складі на позиції правого захисника, але «Віган Атлетік» програв «Донкастер Роверз» з рахунком 3:0, цей поєдинок став останнім для Таяса у футболці клубу[29]. Після цього гравець повернувся до «Евертона»[30].

Таяс Браунінг підписав з «Евертоном» нову угоду на два з половиною роки, після чого 30 січня 2017 року відправлений в оренду в «Престон Норт-Енд» до завершення сезону 2016/17 років[31]. Наступного ж дня він дебютував за нову команду, вийшов у стартовому складі та відіграв усі 90 хвилин, у програному (0:2) поєдинку проти «Кардіфф Сіті»[32]. Браунінг став основним гравцем команди, граючи в ряді матчів на позиції правого захисника[33]. Зберігав своє місце в команді до травми коліна, через яку вибув на два місяці[34]. Повернувся до стартового складу 24 квітня 2017 року, в програному (1:4) поєдинку проти «Ньюкасл Юнайтед»[35]. За підсумками сезону 2016/17 років провів вісім матчів за «Престон Норт Енд», після чого повернувся до «Евертона»[36].

8 липня 2017 року відправився в сезонну оренду до «Сандерленда», який напередодні понизився в класі, де возз’єднався з тренером Саймоном Грейсоном, під керівництвом якого грав у «Престон Норт Енді»[37]. Дебютував за «Сандерленд» у першій грі сезону, де вийшов у стартовому складі, в матчі проти «Дербі Каунті» (1:1). З моменту свого дебюту в «Сандерленді» закріпився в стартовому складі команди грав на позиції центрального захисника[38]. Однак невдовзі «Сандерленд» змушений був боротися за виживання, яка бачила їх у нижній частині таблиці[39]. Після травми, через яку Таяс вибув протягом усього жовтня, повернувся до основної команди, а 18 листопада 2017 року вийшов на заміну в поєдинку проти «Міллволла»[40]. Браунінг продовжував грати в першій команді під керівництвом нового тренера Кріса Коулмена[41]. Під керівництвом Коулмена результативність Браунінга покращилася, допоміг команді зіграти чотири матчі «на нуль»[42]. Браунінг продовжував виступати в першій команді, до поки не отримав травму паху 6 березня 2018 року в програному (0:3) поєдинку проти «Астон Вілли», після чого був виключений до кінця сезону[43]. Без нього «Сандерленд» мав труднощі в чемпіонаті наприкінці сезону, що призвело до вильоту в Першу лігу[44]. За підсумками сезону 2017/18 років зіграв 29 матчів у всіх турнірах.

«Гуанчжоу Евергранд»

20 лютого 2019 року перейшов до представника китайської Суперліги «Гуанчжоу Евергранд» за нерозголошену суму[45][6]. 5 березня 2019 року дебютував за клуб у переможному (2:0) домашньому поєдинку проти японського клубу «Санфречче Хіросіма» в Лізі чемпіонів АФК 2019[46]. Згодом зарекомендував себе як гравець основи та виграв з клубом Китайську Суперлігу 2019 року[47].

У серпні 2022 року приєднався до іншого клубу китайської Суперліги «Шанхай Порт»[48].

Кар'єра в збірній

Виступав за юнацькі збірні Англії U-17 та U-19, а також за молодіжну збірну Англії. Окрім Англії, на міжнародному рівні також мав право грати за Китай[49].

У 2010 році чотири рази зіграв за юнацьку збірну Англії (U-17), у тому числі отримав виклик на Північний турнір[50][9].

У березні 2013 року вперше отримав виклик до юнацької збірної Англії (U-19), у футболці якого дебютував за команду в матчі проти юнацької збірної Туреччини (U-19) (1:0)[51]. Згодом провів ще чотири матчі за команду (U-19).

У травні 2014 року вперше отримав виклик до молодіжної збірної Англії[52]. 22 травня 2014 року дебютував за англійську молодіжку, відіграв усі 90 хвилин в переможному (3:0) поєдинку проти молодіжної збірної Катару[53].

Під своїм китайським іменем Чжан Гуантай отримав свій перший виклик до національної збірної Китаю в 2020 році, але йому довелося чекати до 30 травня 2021 року, коли відбувся матч чемпіонату світу проти Гуаму, щоб дебютувати на міжнародному рівні[54].

Статистика виступів

Клубна

Станом на 11 липня 2022
Матчі та голи по клубах, сезонах та змаганнях
КлубСезонЛігаКубокКубок лігиКонтинентальніІншіЗагалом
ДивізіонМатчіГолиМатчіГолиМатчіГолиМатчіГолиМатчіГолиМатчіГоли
«Евертон»2012–13Прем'єр-ліга00000000
2013–1400000000
2014–152000001[a]030
2015–1650001060
2016–1700000000
2017–1800000000
2018–1900000000
Загалом7000101090
«Віган Атлетік» (оренда)2013–14Чемпіоншип20000020
Престон Норт-Енд (оренда)2016–17Чемпіоншип80000080
«Сандерленд» (оренда)2017–18Чемпіоншип2701010290
«Гуанчжоу Евергранд»2019Китайська Суперліга40108[b]0130
2020170004[b]0210
20211900000190
202280000080
Загалом480100012000610
Усього за кар'єру9202020130001090

Статистика виступів у збірній

По роках

Національна збірна
РікМатчіГоли
202190
202220
Загалом110

По матчах

 Статистика матчів і голів за збірну —  КНР
ДатаМістоГосподаріРезультатГостіТурнірГолиПримітки
30-5-2021СучжоуГуам  0 – 7  КНРВідбір до ЧС 2022-
7-6-2021ШарджаКНР  2 – 0  ФіліппіниВідбір до ЧС 2022-
15-6-2021ШарджаКНР  3 – 1  СиріяВідбір до ЧС 2022-
7-10-2021ШарджаКНР  3 – 2  В'єтнамВідбір до ЧС 2022-
27-1-2022СайтамаЯпонія  2 – 0  КНРВідбір до ЧС 2022-
УсьогоМатчів5Голів0

Досягнення

Клубні

«Гуанчжоу Евергранд»

Примітки

Посилання