Тишко Каленикович
Тишко (Тит) Каленикович (пом. між 1497 й 1499) — київський боярин другої половини XV століття. Починальник роду Тишкевичів. Син боярина Каленика Калениковича «киянина» (згадується джерелами в 1457/58–1488 рр.), внук Каленика Мишковича. Мав братів Окушка (житомирський боярин, звягельський намісник, зг. 1480—1500), Гетовта (Андрія) й Дебря[a]. Сестра — їй приписують ім'я Євфимія — вийшла заміж за Романа Івашковича[4][5][6].
| Тишко Каленикович | |
|---|---|
.jpg) Уявний портрет, створений після 1793; походить із логойської сімейної колекції. Наразі зберігається в Національному музеї Варшави. Розмір: 90 x 72,5 см. | |
| Народився | сер. XV ст. |
| Помер | після 1487 |
| Підданство | Литовсько-Руська держава |
| Національність | русин |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Калениковичі |
| Батько | Каленик Каленикович |
| Діти | 5 синів |
 | |
В кінці 1486 року одержав у винагороду 5 коп грошей із київської митні за службу при дворі великого князя. Ймовірно, саме він згадується у листі Казимира Ягеллончика воєводі Юрію Пацевичу від 22 травня 1487, де господар підтвердив «Тишку якомусь», ототожнюваному з Калениковичем, право на держання землі в київському повіті на умовах служби; раніше ця земля належала Карпу Лупандичу, доки той не «побіг до Волох»[6][7].
Шимон Окольський та інші укладачі польських гербовників приписали нобілю низку фіктивних титулів, таких як гетьман і воєвода землі київської й староста переяславський[8].
Т. Каленикович мав п'ятьох чи шістьох дітей, які за зменшувальною формою імені батька стали кликатись Тишковичами, а пізніше Тишкевичами:
- Борис (пом. після 1499), одружений з Милохною, сестрою воєначальника Остафія Дашковича, дітей не залишив[9]; продав свою вотчину, села Тулюбле та Ірову на Уборті в Олевській волості, кн. Богдану Глинському.
- Лев (Дмитро), дворянин господарський, одружений з Феклою N;
- Гаврило (пом. після 1557), дворянин господарський, одружений з Анастасією Іванівною Сапегою, яка народила йому 4 синів[4];
- Михайло, дворянин господарський, одружений з Софією Яциничівною;
- Василь, черкаський і канівський намісник, маршалок господарський, мінський і пінський староста, підляський і смоленський воєвода, одружений з Олександрою Семенівною Чорторийською;
- Іван (?), одружений з Настасією Зенківною, якій записав Чортолісці й Сільце в Житомирськім повіті на р. Тетереві. По його кончині вона продала села за 100 коп широких грошей Костянтину Острозькому (21 липня 1513)[10], пізніш їх викупив брат Василь.
Вочевидь, у Тишка були дві дружини. Одна з них — Ганна[11], матір Бориса і Льва, як зазначає литовський історик Еймантас Гудас[4][6].
Коментарі
Примітки
Джерела
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — С. 181-187.