Тома Баревич
Тома Баревич (17 жовтня 1836, Базар[1] — 4 липня 1894, Самбір) — український греко-католицький священник, громадський діяч, педагог, посол до Австрійського парламенту ІІ скликання (1867—1869). Полонофіл.
| Тома Баревич | |
|---|---|
 | |
| Народився | 17 жовтня 1836 Базар, Чортківський район, Україна |
| Помер | 4 липня 1894 (57 років) Самбір, Австро-Угорщина |
| Країна |  Долитавщина |
| Діяльність | педагог, політик |
| Alma mater | Віденський університет |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
Життєпис
Народився 17 жовтня 1836 року в селі Базар у сім'ї місцевого дяка Василя Баревича.[2]
Навчався в гімназіях у Бучачі і Львові, де в 1855 році склав іспит зрілості. У 1856—1859 роках навчався в Греко-католицькій центральній семінарії у Відні і на Богословському факультеті Віденського університету.[2] Розпочав учительську працю як заступник учителя в Самбірській гімназії, а в 1861 році — у гімназії оо. домініканців у Львові. У 1863 році став дійсним учителем у Станиславівській гімназії. Висвячений на священника в 1864 році.[3] 1867 року склав додатковий іспит у Відні. У 1872—1874 роках був директором Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа І. Тоді в гімназії навчався Іван Франко.[4] З 1874 року до вересня 1889 року — директор цісарсько-королівської Вищої гімназії в Самборі. Потім вийшов на пенсію, проживав у Самборі. Про о. Баревича пише в автобіографічній повісті «Своїми силами» Андрій Чайковський (навчався в Самбірській гімназії в 1869—1877 роках), називаючи його Товаревич.[5]
Обраний до Галицького крайового сейму в першій курії Станиславівського округу від Станиславівського виборчого округу. Також був членом Імперської ради у Відні ІІ скликання (1867—1870). Співпрацівник кількох москвофільських газет і журналів.
Мав сина Вітольда[6], доктора[7], який став гімназійним професором у Львові.[8]
Погляди
Був полонофілом і «стояв на услугах поляків».[9] Автор його некролога в часописі «Kurjer Lwowski» зазначає, що Баревич хоч і був русином з роду і руським священником, відзначався дивною і хворобливою ненавистю до всього, що руське. Як учитель і педагог давав її відчути не лише молоді, але й своїм колегам по роботі.[10]
Примітки
Джерела
- Енциклопедія українознавства. — T. 1. — Львів, 2000. — С. 94.
- Sprawozdanie Dyrekcji C. K. Gimnazyum Arcyksiężniczki Elżbiety w Samborze za rok szkolny 1894. — Sambor 1894. — S. 80.
- Cichocki W. Sambor przed pół wiekiem. Ku upamiętnieniu 40-tej rocznicy matury zdawanej w samborskim gimnazjum w czerwcu 1884 roku. — Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1925. — S. 24–26. (пол.)
- Grodziski S. Sejm Krajowy Galicyjski 1861—1914 — Warszawa, 1993. (пол.)
- Wykaz Członków Sejmu krajowego królestwa Galicyi i Lodomeryi, tudzież wielkiego xięstwa Krakowskiego w r. 1867. — Lwów, 1867.
