Три кольори (трилогія)
Трилогія «Три кольори» (фр. Trois couleurs, пол. Trzy kolory) — збірна назва трьох фільмів режисера Кшиштофа Кесльовського: Три кольори: синій (1993), Три кольори: білий (1994) і Три кольори: червоний (1994). Трилогія була спільним виробництвом Франції, Польщі та Швейцарії французькою мовою, за винятком фільму Білий польською та французькою мовами. Всі три фільми були написані у співавторстві Кесльовським та Кшиштофом Писевичем (з консультантами по сюжету Аґнешкою Голланд і Славомиром Ідзяком), зпродюсовані Марином Карміцем і написані Збігневом Прайснером.
Three Colours trilogy | |
|---|---|
| Жанр | драматичний фільм |
| Режисер | Кшиштоф Кесльовський[1] |
| Продюсер | Marin Karmitzd[1] |
| Сценарист | Кшиштоф Кесльовський[2] і Krzysztof Piesiewiczd[2] |
| У головних ролях | Жульєт Бінош, Збігнєв Замаховський, Жулі Дельпі, Ірен Жакоб і Жан-Луї Трентіньян |
| Оператор | Едвард Клосинський[3], Sławomir Idziakd і Piotr Sobocińskid |
| Композитор | Збігнев Прайснер |
| Кінокомпанія | Canal+ |
| Дистриб'ютор |
|
| Тривалість | 288 хвилин |
| Мова | французька і польська |
| Країна |  Швейцарія[1] Республіка Польща[1] Франція[1].svg){kind=small} Велика Британія[1] |
| Дата виходу | (Франція) |
Червоний отримав номінації на найкращу режисуру, найкращий оригінальний сценарій та найкращу операторську роботу на 67-й кінопремії Оскар.
Теми
Синій, білий та червоний кольори французького прапора в порядку зліва направо та історія кожного фільму вільно базується на одному з трьох політичних ідеалів у гаслі Французької Республіки : свобода, рівність, братерство. Як і у відношенні до Десяти заповідей у Декалозі, ілюстрація цих принципів часто є неоднозначною та іронічною. Як зазначив Кесльовський в інтерв'ю студентській газеті Оксфордського університету, «слова [liberté, egalité, fraternité] є французькими, оскільки гроші [на фінансування фільмів] є французькими. Якби гроші були іншої національності, ми б назвали фільми інакше, або вони могли мати інший культурний відтінок. Але фільми, мабуть, були б однаковими»[4].
Трилогію також тлумачать[5] відповідно як антитрагедію, антикомедію та антиромантичний.
Зв'язки та закономірності
Загальним для трьох фільмів є символ основного зв'язку або речі, яка тримає головного героя пов'язаним із їхнім минулим. У випадку з Синім, це лампа з блакитних намистин і символ, який бачимо у всьому фільмі в телевізорі люди, що літають (роблячи це з парашутом, або стрибки на банджі); режисер обережно показує падіння без шнурів на початку фільму, але в міру розвитку історії образ шнурів стає все більш очевидним як символ посилання на минуле. У випадку з Білим предметом, який пов'язує Кароля з його минулим, є двофранкова монета та гіпсове погруддя Маріанни[6], яке він краде в антикварному магазині в Парижі. У справі Червоного суддя ніколи не закриває і не замикає двері та перову ручку, яка перестає працювати у вирішальний момент історії[7].
Ще одне повторюване зображення, пов'язане з духом фільму — це зображення людей похилого віку, які збирають пляшки: у Синьому, стара жінка в Парижі збирає пляшки, і Джулі не помічає її (як свобода), у Білому — старий також в Парижі намагається підняти пляшку, але не може дістатися до контейнера, і Кароль дивиться на нього із зловісною усмішкою на обличчі (як рівність), а в Червоному стара жінка не може дістатися до отвору контейнера, і Валентина допомагає їй (як братство).
У Синьому, поки Джулі шукає коханку свого чоловіка в центральній будівлі суду, вона випадково бере участь у судовому розгляді, але охорона негайно випроваджує її. Поки Джулі заглядає до зали суду, Кароль з Білого можна почути благання судді у сцені, яка починає його розділ трилогії.
Кінцевий кадр кожного фільму має характер жалю. У Синьому кольорі Джулі де Курсі плаче, дивлячись на космос. У Білому Кароль плаче, дивлячись на свою дружину. У Червоному суддя Керн плаче, дивлячись через розбите вікно на камеру.
Багато головних героїв із Синього та Білого, включаючи Джулі та Кароль, з'являються наприкінці «Червоного», бо вони вижили в аварії на поромі.
Головний акторський склад
- Жульєт Бінош — Джулі
- Бенуа Регент — Олів'є
- Флоренс Пернель — Сандрін
- Збігнєв Замаховський — Кароль
- Жулі Дельпі — Домінік
- Януш Гайос — Миколай
- Ірен Жакоб — Валентина
- Жан-Луї Трентіньян — Джозеф
- Жан-П'єр Лорі — Огюст
Саундтрек
Three Colors (soundtracks) | |
|---|---|
| Саундтрек-альбом | |
| Композитор | Збігнев Прайснер |
| Виконавець | Збігнев Прайснер |
| Дата випуску | 1993 - 1994 |
| Жанр | Саундтрек, Класика |
| Тривалість | 40:35 35:46 41:57 |
| Лейбл | Virgin Capitol Records |
| Продюсер | Marin Karmitzd[1] |
Музику до всіх трьох частин трилогії склав Збігнев Прайснер і виконав хор Сілезької філармонії разом із Сінфонією Варсовія.
Прийом
Синій має 98 % рейтингу на вебсайті Rotten Tomatoes на основі 45 відгуків[8]. Друга частина трилогії «Білий» отримала 87 % рейтингу на основі 46 оглядів[9] а останній фільм трилогії «Червоний» був сертифікований «Fresh» на тому ж вебсайті та отримав 100 % на основі 53 рецензій[10].
Вся трилогія очолила список найкращих фільмів «The San Diego Union-Tribune»[11], вона потрапила на третє місце у списку газети «San Jose Mercury News» Глена Ловелла[12]; десяте у списку Майкла Міллса «The Palm Beach Post»[13], а також потрапив до рейтингу Tulsa World[en] Деннісом Кінгом[14] та критиками «The Atlanta Journal-Constitution» Елеонорою Рінгел та Стівом Мюрреєм[15].
Роджер Еберт включив усі фільми трилогії до свого списку «Великі фільми»[16].
Трилогія розмістилася на позиції # 11 в журналі Емпайр «The 33 Greatest Movie Trilogies» у 2010 році[17]
Зайняв 14-е місце в «100 найкращих фільмах світового кіно» журналу Empire[18]
Примітки
Посилання
- Three Colors: Blue на сайті IMDb (англ.)
- Three Colors: White на сайті IMDb (англ.)
- Three Colors: Red на сайті IMDb (англ.)
- Проголосував № 15 у рейтингу «100 найкращих фільмів» (2010) [Архівовано 4 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Нарис колекції критеріїв [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.] Коліна МакКейба
