Жульєт Бінош

Народилася в Парижі в родині скульптора Жана-Марі Бінош та театральної акторки Монік Стеленс. Батьки розлучилися, коли Жюльєт було чотири, і мати відправила їх із сестрою Маріон до інтернату. У школі Жульєт вчилася не дуже добре, та все змінилося, коли мати змогла подарувати їй альбоми з шедеврами видатних художників: їй подобалося робити копії з репродукцій. В юності доводилось підробляти касиркою. З 15 років займалася в національній школі мистецтв у Парижі.^[9]

На професійній сцені Бінош з 1980 року, дебютувала в кіно у фільмі «Прекрасна свобода» (1983). У 23 роки привернула увагу міжнародної кінокритики роботою в фільмі Філіпа Кауфмана «Нестерпна легкість буття».

Жульєт Бінош захоплювалася щоденниками Марії Башкирцевої, і на початку акторської кар'єри зіграти Башкирцеву було найбільшою мрією. Бінош захоплена стрічками Андрія Тарковського.

Працювала з режисерами Жаном-Люком Годаром, Луї Малем, Сафі Неббу^[en], Криштофом Кесльовським, Жаном-Полем Раппно, Леосом Караксом^[10].

Для Бінош багато важать етична й політична складові кіно, вона більше прагне зніматися в стрічках з чітким громадянським меседжем, де насмілюються задавати незручні, а то й заборонені питання.

Україна стала першою країною Східної Європи, куди Бінош привезла свій проєкт Jubilations («Радіння») — п'ять стрічок, які акторка вважає для себе доленосними: «Побачення», «Коханці з Нового мосту», «Три кольори: Синій», «Історія кохання» та «Літній час». Окрім фільмів, до проєкту входить виставка «Портрети. В-Очах» (Portraits. In-Eyes) та її вірші, що супроводжують живопис.

Народила двох дітей: Рафаеля (2 вересня 1993) від Андре Алле та Ганну (16 грудня 1999) від Бенуа Мажимеля.^[11] Стала хрещеною матір'ю п'яти камбоджійських дітей.^[12]

• 1986 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Побачення, 1985)
• 1986 — Prix Romy Schneider — премія Ромі Шнайдер
• 1986 — SACD Awards — премія Сюзани Бянкеті
• 1987 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Дурна кров, 1986)
• 1992 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1992 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1993 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Пошкодження, 1992)
• 1993 — Берлінський кінофестиваль — Камера Берлінале
• 1993 — Венеційський кінофестиваль — перемога в номінації: Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Сезар — перемога в номінації: найкраща акторка (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (драма) (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Sant Jordi Awards — перемога в номінації: найкраща іноземна акторка (Три кольори: Синій, 1993), (Пошкодження, 1992), (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1996 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Гусар на даху, 1995)
• 1996 — Премія Національної ради кінокритиків США — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Chlotrudis Society for Independent Film — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Асоціація кінокритиків Чикаго — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Кінофестиваль у Кабурі — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Берлінський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — перемога в номінації: Премія за найкращу жіночу другорядну роль (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Southeastern Film Critics Association Awards — третє місце в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Оскар — перемога в номінації: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 2001 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: приз глядацьких симпатій за найкращу акторку (Шоколад, 2000)
• 2001 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Вдова з острову Сен-Пєр, 2000)
• 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Шоколад, 2000)
• 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
• 2001 — Оскар — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
• 2001 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл) (Шоколад, 2000)
• 2001 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — номінація: премія за найкращу жіночу головну роль (Шоколад, 2000)
• 2003 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Історія кохання, 2002)
• 2005 — Європейський кіноприз — номінація: найкраща акторка (Приховане, 2005)
• 2006 — Премія Лондонського кола кінокритиків — номінація: найкраща жіноча роль за рік (Приховане, 2005)
• 2006 — Премія британського незалежного кіно — номінація: Найкраща акторка британського незалежного фільму (Вторгнення, 2006)
• 2010 — Каїрський міжнародний кінофестиваль — нагорода за життєві досягнення
• 2010 — Каннський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Завірена копія, 2010)
• 2018 — Премія «Кришталевий глобус» — перемога в номінації: найкраща акторка (Нехай світить сонце, 2017)