Троїцьке (Мелітопольський район)

Село Троїцьке знаходиться на правому березі річки Молочна, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Старобогданівка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Терпіння, на протилежному березі — села Кам'янське та Прилуківка. Поруч проходить залізниця, зупинний пункт 118 км.

Село було засноване духоборами між 1802 і 1808 роками.^[1]

До кінця XIX століття Троїцьке стало великим селом. Станом на 1886 рік в селі Терпіннівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 1836 осіб, налічувалось 249 дворів, існували православна церква та школа, відбувались базари по понеділках^[2].

Страшною катастрофою для села став Голодомор 1933 року. Про його масштаби можна судити за збереженими відомостями про померлих. Протягом 1933 року внесено 178 записів про смерть. (Для порівняння, в 1931 році до серпня померло 17 осіб, в 1935 померло 24 людини, в 1936 — 16, в 1937 — 20, в 1938 — 21 чоловік.) Тільки в період з 12 по 28 червня 1933 року в дитячих яслах померло 13 дітей у віці від 3 до 9 років.^[3] У 2008 році було вирішено спорудити в селі пам'ятника дітям — жертвам голодомору, проте рішення не було реалізоване.^[4]

На початку жовтня 1941 року село було зайнято німецькими військами. Восени 1943 року через Троїцьке пройшла німецька оборонна лінія «Вотан» — потужна система укріплень по правому березі річки Молочної і далі на північ по Дніпру. Лінія «Вотан» була взята радянськими військами у вересні 1943 року, і в ході наступу в жовтні 1943 року було звільнено і Троїцьке.

В роки застою Троїцьке входило до складу колгоспу «Авангард», центральна садиба якого знаходилася в Новобогданівці. До кінця 1990-х років колгосп «Авангард» став банкрутом. В 2000 році він був перетворений в акціонерне товариство «Авангард — 2000». Тоді ж почалася розпаювання колгоспної землі. В 2002 році акціонерне товариство «Авангард — 2000» припинило своє існування.^[5]

У 2004—2006 роках село постраждало від вибухів артилерійських складів у Новобогданівці^[6]. З 2004 по 2008 рік в піщаному кар'єрі під Троїцьким проводилася планова ліквідація новобогданівських боєприпасів.^[7]

У 2007 році Троїцьке було газифіковано^[8], що частково стало компенсацією уряду за втрати, завдані селу вибухами артилерійських складів^[6].

До 2017 року було у складі Новобогданівської сільської ради.

Село пов'язане з райцентром автобусним маршрутом «Мелітополь (Автостанція № 2) — Троїцьке».^[9]

• Початкова школа. Троїцька загальноосвітня школа I ступеня розташована за адресою вул. Леніна, 49/1. У школі 16 учнів. Мова викладання українська.^[10]

• Поруч із селом знаходяться два ентомологічних заказники, Троїцький площею 17 га та Авангардівський площею 9 га. Цілинна балка Троїцького заказника й цілинний степ Авангардівського унікальні, перш за все, своєю багатою ентомофауною^[11] та рослинністю^[12].
• Біля села розкопані 10 курганів і виявлено 89 поховань бронзової доби (III — кінець II тисячоліття до н. е.), скіфської і сарматської епох (IV ст. до н. е. і II ст. н. е.), кочівників X—XII століть нашої ери.^[13]

• Уродженцем села є Народний художник України Байдуков Олександр Васильович.
• Галуненко Олександр Васильович (нар. 1946) — льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, Герой України.^[14]
• Уроженцем села є Верьовкін Анатолій Іванович, залізничник. За свою кар'єру мав відповідні відзнаки

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

• Погода в селі Троїцьке