Університет у Буффало

Із перших днів заснування міста Буффало, лідери міста прагнули заснувати в місті університет. Під егідою Пресвітеріанської церкви в Буффало був заснований «Університет Західного Нью-Йорка», а також було придбано нерухомість на Норт-стріт і коледж в північній частині району Аллентаун. 8 квітня 1836 року «Університет Західного Нью-Йорка» отримав хартію від штату Нью-Йорк. Після отримання хартії університету було забезпечено приватне фінансування, яке покривало шість-сім професорських посад по 5000 доларів кожна; додатково було зібрано 12 000 або 15 000 доларів США для загального фонду, а земельну ділянку для будівництва пожертвував суддя Ебенезер Волден, один із найбагатших людей у місті.^[13] Однак проект зазнав краху, і заняття так і не розпочались, і залишився лише макет студмістечка на Коледж-стріт.^[14]

Університет Буффало був заснований 11 травня 1846 року^[14] як приватна медична школа для підготовки лікарів для громад Буффало, Ніагара-Фоллс та навколишніх сіл. Майбутній президент США Міллард Філмор, на той час юрист, який нещодавно був членом Палати представників США, був одним із головних засновників університету.^[15] Джеймс Платт Вайт зіграв важливу роль в здобутті хартії для університету від законодавчих зборів штату в 1846 році. Він також викладав акушерство для перших 89 студентів-чоловіків. Член Асамблеї штату Нью-Йорк Нейтан К. Голл також був «особливо активним у здобутті хартії».^[16] Двері медичної школи вперше відчинилися для студентів у 1847 році, і після об'єднання з лікарнею з метою навчального процесу перший клас студентів закінчив медичну школу в липні 1847 року. Філлмор був першим канцлером школи, і займав цю посаду до 1874 року, хоча в той час він обіймав інші посади, включаючи ревізора штату Нью-Йорк, віце-президента США і, зрештою, президента США.

Спочатку в університету не було власних приміщень і перші лекції проходили в старому поштовому відділенні на вулицях Сенека та Вашингтон у Буффало. Першою, спеціально побудованою для університету будівлею, була кам'яна будівля на розі вулиць Мейн і Вірджинія, зведена в 1849—1850 роках за рахунок пожертвувань, громадської підписки та державного гранту.^[16] Школа постійно розширювала медичні навчальні програми, включаючи окрему програму з аптечної справи, яка стала основою для виникнення Школи фармації та фармацевтичних наук. У 1887 році в Буффало було організовано юридичну школу, яка швидко стала пов'язаною з Ніагарським університетом, що розташовується на північ від Буффало. Через чотири роки, у 1891 році, юридична школа була придбана Університетом Буффало і стала Школою права Університету Буффало. У перші роки 20-го століття університет почав планувати створення всебічного коледжу для бакалаврату, який би завершив базову структуру університету, а в 1909 році університет придбав територію притулку в окрузі Ері. На цій території і виникло перше студмістечко університету. Можливо заснуванню університету сприяв так званий звіт Флекснера, який критикував підготовку студентів-медиків в університеті.^[17] З цим додатковим приміщенням у 1915 році в Університеті Буффало був створений Коледж мистецтв і наук. У 1916 році Ґрейс Міллард Нокс пообіцяла 500 000 доларів США (що у 2022 році дорівнювало 13 446 000 доларів США) для створення «кафедри гуманітарних і природничих наук в Університеті Буффало», який на той час ще був приватним закладом. Початковий внесок у розмірі 100 000 доларів був призначений на придбання приміщення, яке стане Таунсенд-холом, а решта — на заснування першого фонду університету на честь її чоловіка для фінансування кафедри.^[18]

У 1950 році від кафедри виробничої інженерії відокремилася кафедра промислового машинобудування. У 1956 році була створена кафедра цивільного будівництва під керівництвом випускника Лігайського університету Роберта Л. Кеттера, який став деканом Школи інженерії та прикладних наук, а пізніше президентом університету. У 1959 році Школою інженерії та прикладних наук була заснована AM-радіостанція, якою керували студенти університету. Відтоді станція стала стартовим майданчиком для двох сучасних діячів радіостанції National Public Radio: Террі Ґросс та Айри Флетоу. У 1961 році в університеті була створена програма ядерних досліджень Західного Нью-Йорка. В рамках цієї програми був встановлений мініатюрний активний реактор ядерного поділу в Південному студмістечку університету. Ця програма не була особливо активною та не могла конкурувати з іншими державними дослідницькими лабораторіями, і відтак, дослідження скоро були припинені. Цей реактор було виведено з експлуатації в 2005 році.

В 1962 Університет Буффало увійшов до системи Університету штату Нью-Йорк (SUNY). Після цього, він офіційно став називатись Університетом штату Нью-Йорк у Буффало, або Університетом в Буффало. Таке злиття було підтримано тодішнім губернатором Нью-Йорка Нельсоном Рокфеллером.^[19] У рамках угоди про злиття університету з Університетом штату Нью-Йорк штат почав будувати друге велике студмістечко для університету. У 1964 році штат придбав кілька сотень акрів землі у місті Емгерст на північному сході від Буффало, щоб побудувати комплексне студмістечко для більшості немедичних дисциплін в Університеті в Буффало. Його часто називають Північним студмістечком і він є центром більшості заходів Університету в Буффало. Проект студмістечка включав кілька великих будівель, гуртожитків, окрему гілку міждержавної дороги та нове озеро. Коледж бакалаврату, юридична школа та аспірантура були перенесені до нового студмістечка. Наприкінці 1960-х років Коледж мистецтв і наук був розділений на три окремі школи: мистецтв і літератури, природничих наук і математики та соціальних наук. Протягом 1998—1999 навчального року згідно із меморандумом Університету штату Нью-Йорк три школи були об'єднані для відновлення Коледжу мистецтв і наук. В рамках цього процесу були об'єднані факультети мистецтв і літератури, соціальних наук і природничих наук і математики.^[20]

З 1989 року університет є членом Асоціації американських університетів, організації, до якої належать 65 провідних дослідницьких університетів США та Канади. Президент університету Сатіш К. Тріпаті є членом ради директорів Асоціації.^[21]

Започаткований у 2004 році під керівництвом президента Джона Б. Сімпсона, план UB 2020 був ініціативою стратегічного планування для розробки та реалізації концепції університету протягом наступних 15 років.^[22] Центральним елементом плану було залучення приблизно 10 000 додаткових студентів, 750 викладачів і 600 співробітників, що означає збільшення розміру університету приблизно на 40 відсотків. Крім того, визнається значення університету в регіоні. Відповідно до останніх оцінок впливу університету на місцеву та регіональну економіку західного Нью-Йорка завдяки університету приблизно 1,7 мільярда доларів США надходять у місцеву економіку. Очікується також, що ця цифра зросте на 40 відсотків разом із інституціональним ростом закладу.

У 2011 році Школа медицини та біомедичних наук отримала пожертву в розмірі 40 мільйонів доларів від випускника Джорджа Мелвіна Елліса-молодшого, доктора медичних наук, який здобув медичний ступінь в університеті в 1945 році^[23] Ця пожертва була додана до проекту вартістю 375 мільйонів доларів, який передбачав переведення Школи медицини та біомедичних наук до центрального студмістечка.^[24] Нову будівлю школи спроектувала архітектурна компанія HOK Architects. У 2015 році Джеремі Джейкобс і його родина пожертвували 30 мільйонів доларів, і медичну школу було перейменовано на Школу медицини та біомедичних наук Джейкобса.

З 2011 по 2012 фінансовий рік університет витратив понад 300 мільйонів доларів США на стратегічний план будівництва та відкриття чотирьох нових будівель, у тому числі Девіс-хола, Гуртожитку імені Вільяма Ґрайнера, Центру клініко-трансляційних досліджень, будівлю дослідницького закладу Kaleida Health Medical Research, а також кулінарного центру Crossroads.^[25]

22 серпня 2013 року президент Барак Обама прибув до університетського містечка, щоб виступити з промовою про необхідну реформу вищої освіти в країні. Він відзначив університет за його майстерність і відданість майбутньому, показник випускників і утримання студентів, а також за якісну освіту за доступною ціною.^[26][27]

У рамках ініціативи UB 2020 поетапно були запроваджені «Серце кампусу» в кожному з трьох студмістечок. Восени 2019 року університет розпочав будівництво One World Café, «міжнародної їдальні», розташованої в Північному студмістечку.^[28][29][30]

Починаючи з 2019 року, університет вжив заходів, щоб дистанціюватись від його засновника, Мілларда Філлмора, та припинив співспонсорство щорічної церемонії біля його могили через його суперечливу політику щодо рабства в Сполучених Штатах. Крім того, було перейменовано Академічний центр імені Мілларда Філлмора, а також із студмістечка були вилучені імена четвертого ректора університету Джеймса О. Патнама та регента Університету штату Нью-Йорк Пітера Буелла Портера через відверто расистські погляди першого та володіння останнім рабами.^{[31][32][33][34][35]}

Офіційна юридична назва університету — «Університет штату Нью-Йорк у Буффало». Найпоширенішою назвою та офіційною академічною назвою школи є «Університет у Буффало», неофіційно — UB. Ця назва нагадує колишню назву університету, під яким він був відомий понад 100 років, — Університет Буффало. Також зустрічаються інші назви, такі як SUNY Буффало, SUNY в Буффало та Буффало.^[36] Спортивна кафедра університету, зокрема на формі, використовує назву «Буффало».^[37]

В університеті гнучкі терміни для подачі документів на вступ.^[38] Під час осінньої вступної кампанії 2023 року університет отримав 38 210 заявки на вступ та зарахував 26 481 (69,3 %) абітурієнтів, з яких 4269 стали студентами-першокурсниками.^[39] Половина абітурієнтів, прийнятих до університету, які подали результати тесту, мають оцінку SAT в діапазоні від 1190 до 1380 або оцінку ACT — в діапазоні від 25 до 32. Однак одна чверть прийнятих абітурієнтів отримала результати вище цих діапазонів, а одна чверть — нижче цих діапазонів.^[40]

В рейтингу американських університетів на 2024 рік, що складається виданням US News & World Report, Університет в Буффало посів 76 місце. В рейтингу «Навчальний заклад з найкращою цінністю», який також складається US News & World Report, університет обійняв 169 місце. В рейтингу навчальних закладів з найкращою програмою з інжинірингу, що також складається US News & World Report, університет посів 61 місце. Крім того, університет посів 36 місце в рейтингу державних/громадських навчальних закладів, 31 місце — в рейтингу навчальних закладів за програмою медсестринської справи, 145 місце — в рейтингу за економічною програмою. В рейтингу «Найкращі коледжі для ветеранів», що також складається US News & World Report, університет перебуває на 45-ому місці.^[41]

В рейтингу видання Forbes за 2023 рік університет посів 118 місце.^[42] В рейтингу американських університетів видання Washington Monthly за 2023 рік університет посів 149 місце.^[43]В рейтингу коледжів на 2024 рік, що складається виданням The Wall Street Journal, університет посів 121 місце.^[44]

Буффало є громадським університетом, і є одним із чотирьох університетських центрів із 64 студмістечок Університету штату Нью-Йорк (SUNY), де навчався 467 991 студент і працювало 88 024 викладачі у 2014 році.^[45] Університетом штату Нью-Йорк керує опікунська рада, що складається з 18 членів, 16 з яких мають право голосу. 15 членів з правом голосу призначаються губернатором Нью-Йорка, а решта членів з правом голосу обирається студентами президентом Студентської асамблеї Університету штату Нью-Йорк. Інші два члени є викладачами без права голосу з університетського викладацького Сенату та Викладацької ради громадських коледжів. Дружина спадкоємця американського конгломерату Джеймса С. Тіша Мерріл Тіш є головою опікунської ради Університету штату Нью-Йорк, а Джон Кінґ-молодший, колишній Міністр освіти США, є ректором Університету штату Нью-Йорк. Сатіш К. Тріпаті був призначений опікунською радою Університету штату Нью-Йорк 15-м президентом Університету в Буффало в квітні 2011 року, ставши першим президентом, який народився в іншій країні.^[46] Раніше він протягом шести років працював проректором університету та виконавчим віце-президентом з академічних питань. Він отримує компенсацію в розмірі 385 000, 115 000 і 150 000 на рік від Університету, університетських фондів SUNY Research Foundation і UB Foundation відповідно.^[47] Фонд Університету Буффало (UB Foundation) був заснований у 1962 році як незалежна некомерційна корпорація, та контролюється приватно призначеною опікунською радою. Він слугує засобом для залучення приватних коштів для університету, розвитку нерухомості та управління інвестиціями від імені університету.^[48] Фонд управляв 685,2 мільйонами доларів США за 2011 фінансовий рік.^[49]

Університет складається з наступних 13-и навчальних шкіл і коледжів:^[50]

• Школа архітектури та планування
• Коледж мистецтв і наук
• Школа стоматологічної медицини
• Школа інженерії та прикладних наук
• Школа права
• Школа менеджменту
• Школа медицини та біомедичних наук Джейкобса
• Школа медсестринської справи
• Школа фармації та фармацевтичних наук
• Школа охорони здоров'я та медичних професій
• Школа соціальної роботи
• Аспірантура Roswell Park є афілійованим навчальним підрозділом університетської аспірантури у партнерстві з Комплексним онкологічним центром Розуелл-Парк.^[51]

Університет в Буффало — це великий громадський дослідницький університет з дуже високим рівнем дослідницької діяльністю.^[38] У 2020 році в університеті існувало понад 140 бакалаврських програм, 220+ магістерських програм, 95+ докторських програм і 55+ комбінованих програм для здобуття ступеня.^[53][54]

В чотирирічній програмі бакалаврату робиться наголос на збалансованому навчальному плані, який включає гуманітарні науки, природничі науки та професійні знання.^[38] Восени 2018 року в університеті навчалося 21 607 бакалаврів і 9 896 аспірантів.^[55] Жінки складають 48 % студентів, а 78 % студентів — зі штату Нью-Йорк.^[56] Понад 7 000 студентів живуть в гуртожитках на території студмістечка, а 10 172 студенти живуть за межами студмістечка в резиденціях, пов'язаних з університетом. Понад 79 % студентів живуть у студмістечку протягом свого першого навчального року.^[56] Вартість бакалаврату, проживання та харчування, а також збори для жителів штату Нью-Йорк на 2023—2024 навчальний рік становлять 31 714 доларів США, а витрати для нерезидентів штату Нью-Йорк — 51 504 доларів США.^[57] Штат Нью-Йорк також пропонує безкоштовне навчання в усіх громадських коледжах і університетах за стипендіальною програмою Excelsior для сімей, які мають дохід менше 125 000 доларів, і є резидентами штату. Інші вимоги для отримання безкоштовного навчання включають зарахування на денну форму навчання та перебування в штаті протягом кількох років після закінчення навчання.^[58][59]

Викладацький склад Університету в Буффало представлений профспілкою United University Professions.^[60]

В університеті знаходяться два (з 16) Центри передового досвіду штату Нью-Йорк:^[61] Центр передового досвіду в галузі біоінформатики та наук про життя (CBLS)^[62] і Центр передового досвіду в матеріальній інформатиці (CMI).^[63] Акцент було зроблено на розвитку спільноти вчених-дослідників, зосереджених навколо економічної ініціативи з просування Буффало та створення Центру передового досвіду з біоінформатики та наук про життя, а також інших передових біомедичних та інженерних дисциплін.^[64]

Загальні витрати на дослідження за 2021 фінансовий рік склали 425 мільйонів доларів, і за розміром таких витрат університет посів 65 місце в національному рейтингу.^[65]

Університет має дев'ять бібліотек в Північному (Буффало), Південному (Емгерст) і Центральному (Буффало) студмістечках. Більш ніж 4,3 мільйона томів друкованих видань бібліотек доповнено великими цифровими ресурсами, включаючи електронні журнали, бази даних, засоби масової інформації та спеціальні колекції, які включають найбільшу в світі колекцію рукописів і артефактів Джеймса Джойса.

Університет в Буффало складається з трьох студмістечок (кампусів): Північний кампус, Південний кампус і Центральний кампус.^[66][67][68]

Північний кампус — переписна місцевість, яку також називають «Університетом у Буффало», розташований в передмісті Емгерста, був заснований в 1970-х роках.^[69] Багато академічних програм, у тому числі всі навчальні програми Коледжу мистецтв і наук, Школи права Університету в Буффало, Школи інженерії та прикладних наук, Школи менеджменту, Вищої школи соціальної роботи та Вищої педагогічної школи, а також Меморіальна бібліотека імені Локвуда, Бібліотека імені Оскара А. Сільвермана та багато адміністративних будівель розташовані в Північному студмістечку.

Основні корпуси розташовані вздовж одного академічного «хребта», прохідного коридору на другому поверсі, який з'єднує більшість основних навчальних корпусів. Площа студмістечка складає 5 квадратних кілометрів, на яких розташовуються 146 будівель, включаючи 11 гуртожитків та 5 житлових комплексів.^[66] Студмістечком курсують регулярні автобуси.В Північному студмістечку студентам доступні різноманітні розважальні програми та заходи. Тут знаходиться Студентська спілка, в якій розташовані офіси Студентської асоціації та студентських клубів за інтересами; Слі-хол, де проводяться концерти сучасної та класичної музики; Alumni Arena, домашній майданчик для університетського спорту; Університетський центр мистецтв — некомерційний організатор різноманітних професійних розваг, і Стадіон Університету в Буффало — футбольний стадіон на 30 000 місць.

Південний кампус, також відомий як кампус на Мейн-стріт, розташований на площі 0,62 квадратних кілометри у Північному Буффало, є колишньою територією притулку округу Ері, з якого донині збереглися чотири будівлі (Гейс-хол, колишня заклад для божевільних; Венде-хол, колишній пологовий будинок; Гейс-Ді; і Таунсенд-гол, колишній медсестринський квартал). Хол імені Едмунда Б. Гейса, розташований в Південному студмістечку, є зареєстрованим Національним історичним місцем США.^[70] Коледж був спроектований архітектором Е. Б. Ґріном у 1910 році та мав нагадувати Трініті-коледж у Дубліні. На території студмістечка розташовані 53 будівлі, включаючи 2 гуртожитки.^[66] Цей кампус знаходиться в районі обслуговування найпівнічнішою станцією метро легкого метрополітену Буффало.

В Південному студмістечку розташовується Школа медсестринської справи, Школа фармації, Школа стоматологічної медицини та Школа архітектури та планування. Крім того, в Південному кампусі знаходяться студентська радіостанція, біомедичний дослідницький комплекс, Бібліотека наук про здоров'я та деякі адміністративних офісів.

У 2002 році університет доручив бостонській фірмі Chan Krieger створити третє студмістечко.^[69] В Центральному кампусі розташовані Школа медицини та біомедичних наук Джейкобса, Центр передового досвіду в галузі біоінформатики та науки про життя штату Нью-Йорк,^[71][72] Комплексний онкологічний центр Розуелл-Парк і Медичний науково-дослідний інститут Гауптмена-Вудворда, які разом утворюють медичний кампус Буффало-Ніагара. Медичний кампус, розроблений відповідно до критеріїв LEED Silver, оснащений високоефективним освітленням, системами рекуперації тепла та дахом Energy Star.

У Центральному студмістечку також розташовані Клінічний і науково-дослідний інститут залежностей (CRIA), Центр освітніх можливостей (EOC) і Центр розвитку керівників Джейкобса (JEDC). На території студмістечка знаходяться шість основних об'єктів і загалом 43 будівлі.^[73]

До навчальних лікарень університету належать: Загальна стаціонарна лікарня Буффало, Медичний центр округу Ері, Лікарня імені Мілларда Філлмора, Комплексний онкологічний центр Розуелл-Парк, заклад Ветеранської охорони здоров'я Західного Нью-Йорка і Дитяча лікарню імені Джона Р. Ойшея.

На території університету знаходяться дві університетські галереї: Університетська художня галерея Андерсона та Університетська художня галерея в Центрі мистецтв. В Університетській галереї Андерсона проводяться виставки, які курують викладачі та запрошені куратори, а також виставляються роботи міжнародних і професійних художників. Будівля цієї галереї разом із понад 1200 творами мистецтва була подарована університету в 2000 році колекціонером і власником галереї Девідом К. Андерсоном, сином відомої нью-йоркської галеристки Марти Джексон.^[74] Вибрані експонати з особистої колекції Джексон, яку Девід Андерсон подарував галереї, виставлені на 360-градусній постійній інсталяції в Архіві та дослідницькому центрі галереї імені Марти Джексон на другому поверсі галереї.

Художня галерея у Центрі мистецтв розташована в Північному студмістечку та містить роботи сучасних художників, а також викладачів і студентів різних дисциплін.

В університеті функціонують два студентських періодичних видання: The Spectrum^[75] і Subject^[76]. The Spectrum — це студентська газета, яка розповсюджується в студмістечках та в Інтернеті. Subject — це студентський онлайн-мультимедійний ресурс, який містить статті, написані студентами, радіо-шоу, відео та подкасти студентів і випускників.

Асоціація випускників студентів Університету в Буффало (UBSAA) щороку проводить наймасштабнішу у світі гру з грязьового волейболу, відому як Oozefest. Сто дев'яносто дві команди щонайменше з шести студентів змагаються у турнірі, з якого учасники вибувають після двох поразок. Для проведення турніру використовують пожежні машини, щоб наситити ґрунтові корти з метою утворення грязі. Нагороди вручають не лише переможцям, а й найкреативніше одягненим. Раніше студенти ходили на турнір у ділових костюмах і, навіть, сукнях.

Щорічно з 1991 по 2018 рік проводився забіг на честі Лінди Ялем. Лінда Ялем була другокурсницею, вивчала комунікації і тренувалась для Нью-Йоркського марафону, коли 29 вересня 1990 року її після пробіжки зґвалтував і вбив Альтеміо Санчес. Забіг проводився щороку в її пам'ять та з метою сприяння безпеці бігунів.

У 1923 році було засновано почесне товариство старших під назвою Bisonhead. З тих пір воно щороку представляє дванадцять студентів-лідерів.^[77]

Студентські гуртожитки розташовані в Північному та Південному кампусах. У Північному студмістечку знаходиться Комплекс Еллікот є, який складається з чотирикутних будівель. Комплекс Еллікотт також називають Леголендом, оскільки форми будівель нагадують елементи конструктора Лего, складені один на одного. Крім того, в Північному кампусі знаходиться Комплекс Говернорс, де розташоване житло для першокурсників та інші житлові громади. Студенти також можуть проживати за межами кампусу поблизу Північного студмістечка в таких житлових комплексах, як The Triad Apartments.

В Південному студмістечку знаходяться гуртожитки Ґудйеар-хол і Клемент-хол. Унікальним аспектом цих гуртожитків є те, що мешканці мають спільну ванну кімнату з суміжною кімнатою, а не комунальну ванну кімнату.

Спортивні команди університету відомі як «Буффало Буллз» або UB Bulls. «Буллз» змагаються в першому дивізіоні Національної асоціації студентського спорту в 16 видах спорту і є членом Середньоамериканської конференції (MAC) для всіх видів спорту. «Буллз» є членом Середньоамериканської конференції з 1998 року.^[78][79]

Буффало — єдина школа Університет штату Нью-Йорк, яка виставляє футбольну команду на ігри першого дивізіону Національної асоціації студентського спорту, найвищого рівню змагань університетського футболу . Це також єдина школа Університету штату Нью-Йорк, яка має свою чоловічу баскетбольну команду на національному рівні, і єдина школа Університету штату Нью-Йорк, яка має свою жіночу баскетбольну команду на національному рівні. Завдяки своїм академічним і спортивним успіхам Університет в Буффало незмінно називають спортивним флагманом системи Університету штату Нью-Йорк.^[80]

«Буффало Буллз» бере участь у багатьох інших видах спорту. Чоловічі командні види спорту в університеті включають американський футбол, баскетбол, легку атлетику, боротьбу, крос-кантрі і теніс. Жіночі командні види спорту включають баскетбол, легку атлетику, крос-кантрі, волейбол, софтбол, футбол, теніс, плавання та стрибки у воду.^[78] Багато спортсменів «Буффало Буллз» стали професіоналами у американському футболі, бейсболі, баскетболі, футболі та волейболі.^[81]Талісманом університетських спортивних команд є Віктор Е. Булл, синій бик.^[82] В Університеті є маршируючий гурт «Грім Сходу». Гурт виступає на всіх домашніх футбольних іграх і їздить на місцеві та національні паради та змагання. У Буффало є три бойові пісні: Victory March, Go for a Touchdown і Buffalo Fight Song.^[83]

Чоловіча баскетбольна команда проводить свої домашні ігри на стадіоні Alumni Arena, що вміщує 6783 місць. «Буллз» були чемпіонами Середньоамериканської конференції в 2015, 2016, 2018 і 2019 роках і таким чином отримали автоматичну заявку на March Madness, чоловічий баскетбольний турнір першого дивізіону Національної асоціації студентського спорту у кожному з цих сезонів. У сезоні 2018-19 команда «Буффало Буллз», очолювана Сі Джеєм Массінбургом, вперше здобула національний рейтинг за опитуванням Associated Press.^[84][85] Більшу частину сезону баскетбольна команда була в національному рейтингу на високому 11-ому місці, як згідно з опитуванням Associated Press, так і згідно з опитуванням тренерів.^[86][87]

Жіноча баскетбольна команда виграла чемпіонат Середньоамерикансьої конференції і здійснила свою першу поїздку на жіночий баскетбольний турнір першого дивізіону Національної асоціації студентського спорту в 2016 році. У 2017 році жіноча команда здійснила ще одну поїздку на цей турнір, обігравши команду Університету Південної Флориди в першому раунді та команду Університету штату Флорида в другому раунді, вперше увійшовши до шістнадцятки. Команда посіла 21 місце в рейтингу тренерів.^[88] У 2019 році чоловіча та жіноча баскетбольні команди виграли чемпіонат Середньоамерикансьої конференції в один день, і це вдалося «Буллз» вдруге за чотири сезони.

Університетська команда з американського футболу проводить свої домашні ігри на стадіоні Університету в Буффало, який вміщує понад 31 000 глядачів. У 1958 році футбольна команда виграла Кубок Ламберта, який символізував першість у американському футболі серед невеликих східних коледжів. Це призвело до першого запрошення команди на турнір Tangerine Bowl в Орландо, штат Флорида, зіграти проти Університету штату Флорида. Однак команді поставили умову, що її спортсмени-афроамериканці, захисник Майк Вілсон та півзахисник Віллі Еванс, не гратимуть. Команда відмовилась від таких умов, і не отримувала запрошення на турнір аж до сезону 2008 року, коли вона виграла чемпіонат Середньозахідної конференції.^[89]

Декілька зірок футбольних зірок університету 1950-х і початку 1960-х років продовжили грати у професійний футбол, у тому числі захисник Джон Стофа з «Маямі Долфінс» і «Цинциннаті Бенгалс» Американської футбольної ліги та захисник Джеррі Філбін з «Нью-Йорк Джетс» Американської футбольної ліги . Філбін є членом Залу слави Американської футбольної ліги і команди всіх часів Американської футбольної ліги. Філбін і Віллі Росс з Університету в Буффало були першими двома випускниками, які грали в професійних футбольних командах у США: Росс із чемпіоном Американської футбольної ліги 1964 року «Баффало Біллс» ; і Філбін з чемпіоном Американської футбольної ліги 1968 року «Нью-Йорк Джетс». Рамон Гусман брав участь в іграх Кубку Ґрея 2009 року в складі команди канадської команди Алуетт-де-Монреаль.

Халіл Мак був обраний п'ятим у першому раунді вербовки Національної футбольної ліги (НФЛ), ставши першим футболістом університету, обраним у першому раунді вербовки ліги. Будучі в університетській команді. У свій час у НФЛ Мак був одним із найуспішніших гравців ліги. Щороку з 2015 по 2019 рік його обирали на гру зірок ліги Pro Bowl, а в 2015, 2016 і 2018 роках він був визнаний найкращим гравцем кожного з цих сезонів.

У сезоні 2020 року університетська команда з американського футболу вперше в історії програми потрапила у рейтинг опитування Associated Press на чолі з фулбеком Джаретом Паттерсоном.

Нараховується 273 000 випускників Університету в Буффало. Вони проживають в 150 країнах світу.^[90] Серед тих, хто відвідував університет, став його випускником, а також викладав в університеті:

• Астронавти НАСА Грегорі Джарвіс і Еллен С. Бейкер
• Американський журналіст Вольф Блітцер, лауреат премії «Еммі»
• Актор, лауреат нагород Вінстон Дюк
• Засновник кінокомпаній Miramax, The Weinstein Company Гарві Вайнштайн
• Генеральний директор кінокомпанії Paramount Pictures Бред Ґрей
• мільярдер, засновник, голова та генеральний директор компанії вебсервісів Baidu Робін Лі
• Генеральний директор компанії-виробника мікропроцесорів Intel Боб Свон
• карикатурист, лауреат Пулітцерівської премії Том Толз
• Лауреати Нобелівської премії Рональд Коуз, Герберт А. Гауптман і сер Джон Керью Еклз
• лауреати Національної медалі технологій та інновацій Норман МакКомбс, Вілсон Грейтбатч та Еріх Блох .
• Мільярдер і власник «Бостон Брюїнс» Джеремі Джейкобс
• фізик Мендель Сакс
• музикант і борець за громадянські права Чарльз Мінгус
• піаніст і композитор Річард Аакер Трайталл
• інженер-будівельник, фахівець з генеалогії і автор Анджело Ф. Конільйо
• творець peer-to-peer клієнта BitTorrent Брем Коен
• Керівники радіостанції National Public Radio Террі Ґросс і Айра Флетоу
• Американський актор, режисер і продюсер Рон Сільвер
• звукорежисер, лауреат премії «Оскар»Томас Керлі
• лікар Мері Блер Муді, перша жінка, яка отримала медичний ступінь у школі.
• Мішель Фуко викладав на французькій кафедрі в 1970 і 1972 роках^[91]

Серед відомих письменників, які викладали в університеті:

• Джон Барт
• Реймонд Федерман
• Ентоні Берджесс

Серед політичних лідерів, які відвідували та викладали в університеті:

• Мохамед Абдуллагі Мохамед — дев'ятий президент і 21-й прем'єр-міністр Сомалі ;
• Чжоу Цзі — міністр освіти Китайської Народної Республіки .
• Паланівел Тіагараджан — міністр фінансів і управління людськими ресурсами штату Таміл Наду, Індія^[92]