Фалака

Фалака (перс. فلک‎ — фелек, тур. falaka) — знаряддя тортур, що полягали в завданні ударів по босих ступнях, традиційне для середньовічного мусульманського Близького Сходу й Північної Африки.

Імовірно, назва цього знаряддя тортур походить від арабського слова falak, filak — «розколювати, розщеплювати»^[1].

Перші згадки про покарання фалакою в арабському світі з'являються у X столітті, зокрема в Північній Африці покарання фалакою стало типовим для мусульманських шкіл — мектебів. Згідно з перськими джерелами, фалака потрапила до Персії разом з монголами у XIV столітті. Фалаку широко застосовували в Ірані й Османській імперії для покарання злочинців, боржників, а також дітей, жінок і підмайстрів, що провинилися^[2], та яничар у війську^[3].

Європейці дізнались про фалаку з османського кодексу законів XVI століття^[4].

З XX століття фалака як інструмент покарання майже не застосовувалась. Проте биття по ступнях збереглося донині як незаконний метод тиску на затриманих, ув'язнених чи допитуваних.^{[5][6][7][8][9]}