Франсіско Ігнасіо Мадеро

(Перенаправлено з Франсиско Мадеро)

Франсіско Ігнасіо Мадеро (30 жовтня 1873(1873-10-30), Parras de la Fuented, Коауїла — 22 лютого 1913(1913-02-22), Мехіко) — мексиканський державний і політичний діяч ліберального спрямування, президент Мексики з 6 листопада 1911 до 19 лютого 1913 року під час Мексиканської революції.

Франсіско Ігнасіо Мадеро
Народився 30 жовтня 1873(1873-10-30)[1][2][…]
Parras de la Fuented, Коауїла, Мексика
Помер 22 лютого 1913(1913-02-22)[1][2][3] (39 років)
Мехіко, Мексика
·вогнепальне поранення
Поховання Monumento a la Revoluciónd
Країна  Мексика
Діяльність політик, письменник, музикант, військовослужбовець, підприємець
Alma mater HEC Paris (1892), Lycée Hoche, Mount St. Mary's Universityd і Університет Каліфорнії (Берклі) (1893)
Знання мов іспанська[5]
Учасник Мексиканська революція
Членство HEC Alumnid
Посада президент Мексики
Партія Partido Nacional Antirreeleccionistad і Progressive Constitutionalist Partyd
Батько Francisco Madero Hernándezd
Брати, сестри Gustavo A. Maderod, Raúl Maderod, Emilio Madero Gonzálezd, Gabriel J. Maderod, Evaristo E. Maderod і Julio Maderod
У шлюбі з Sara Pérez de Maderod
IMDb ID 1747784

Біографія

Франсіско Мадеро народився в сім'ї великого землевласника; сім'я Мадеро була однією з найбагатших в Мексиці. Навчався в єзуїтському колегіумі, а потім за кордоном — в Балтіморі, Версалі і Каліфорнійському університеті в Берклі. З 1904 року почав займатися політикою, показавши себе противником диктатури Порфіріо Діаса. У 1908 році організував Антиреелексіоніську партію, яка виступала проти переобрання Діаса.

Був одним з кандидатів на президентських виборах 1910 року, але під час виборів Мадеро і 5000 його прихильників були заарештовані. Після втечі з в'язниці, Мадеро прибув в Сан-Антоніо (Техас), де оголосив результати виборів недійсними і закликав народ Мексики до повстання, початок якого було намічено на 20 серпня 1910 г. (план «Сан-Луїс-Потосі»). У лютому 1911 році Мадеро приєднався до революційного загону Панчо Вільї в штаті Чіуауа. У травні 1911 року владу Діаса було повалено, а 6 листопада 1911 року президентом країни став Мадеро. Хоча він провів кілька важливих реформ (наприклад, санкціонував створення близького до анархо-синдикалізму Будинку робочих світу), помірно-ліберальна політика, яку він проподив на посаді президента, призвела до розбіжностей між Мадеро і його колишніми союзниками — радикальнішими революціонерами, такими, як Еміліано Сапата. У підсумку, ці чвари зробили і помірних, і радикальних революціонерів легкою здобиччю консервативних реакціонерів.

18 лютого 1913 року генерал Вікторіано Уерта вчинив переворот, в ході якого Мадеро і віце-президент Суарес були відсторонені від влади і через чотири дні застрелені.

Примітки

  • а б в SNAC — 2010.
  • а б Енциклопедія Брокгауз
  • Encyclopædia UniversalisEncyclopædia Britannica.
  • Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  • Література


    🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв