Хрисант І Константинопольський

Він має болгарське походження^[1] і народився 25 лютого 1768 року в селі Граматіково Воденон (Като Граматіко, Пелла). Його батьків звали Анастасій і Акатерині^[1], і він походив із старого роду Манолеїв, нащадки якого існують і сьогодні^[2]. Навчався у відомих школах Едеси, Науси та Рапсані, був членом братства Кутлумусівського монастиря на Афоні^[3]. Висвячений у сан диякона єпископом Сербським і Козанський Феофілом, а в старця — митрополитом Солунським Герасимом.^[3]

Служив митрополитом Кесарійським . 8 лютого 1799 року він був обраний митрополитом Верії і, нарешті , 13 липня 1811 року митрополитом Серрським. Він був членом Товариства дружби, але, зберігаючи необхідну рівновагу, йому вдалося врятувати Серрес від загальної бійні, яка була замовлена після початку революції 8 травня 1821 року^[1][3]. Після смерті патріарха Євгенія II у 1822 р. був висунутий на його наступник, але Деркон Єремія відхилив його кандидатуру, оскільки «був болгарином»^[1]. Пізніше вважався лідером синодальної опозиції.^[1]

Остаточно був обраний Константинопольським патріархом 9 липня 1824 року після звільнення з посади свого попередника Антима. У помсту він скинув і вигнав Деркона Єремію, який виступав проти його обрання.^[1] У цій суперечці сторона Хрисанта стверджувала, що Єремія пограбував гроші у громадськості та Церкви, оскільки в його сейфі було знайдено 300 000 грошей, тоді як сторона Єремії стверджувала, що співчуття нового Патріарха означало непряме визнання звинувачень Болгарії^[1].

14 жовтня 1825 р. під тиском Високої порти він скликав у Константинополі Синод за участю єрусалимського патріарха Полікарпа^[4], який звільнив Александрійського патріарха Феофіла від своїх обов’язків, оскільки він був відсутній на своєму патріаршому місці протягом багатьох років і знаходився у своєму рідному місті Патмос, де він підтримував Грецьку революцію^[5].

Він був освіченим, але й зарозумілим, створив собі багато ворогів. Його звинуватили в романі з Євфімією, вдовою зрадника Асімакіса, і через це 26 вересня 1826 року він був скинутий^[1] турками і засланий до Кесарії. Помер 10 вересня 1834 р. і був похований у монастирі Спаса Христа в Пригіпі ^[6], де й прожив останні роки свого життя.

У 2016 році Арнісська середня школа Пелли була перейменована в «Арнісську середню школу Вселенського Патріарха Хрисанта»^[3].

• Хризантос, Вселенський Патріархат Αρχειοθετήθηκε
• Χαμχούγιας, Χρήστος (2006). Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Κωνσταντινουπόλεως Γρηγόριος ΣΤ' ο Φουρτουνιάδης εν μέσω εθνικών και εθνοφυλετικών ανταγωνισμών, διδακτορική διατριβή. Θεσσαλονίκη: Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης (ΑΠΘ), Θεολογική Σχολή, Τμήμα Ποιμαντικής και Κοινωνικής Θεολογίας.
• Μογλενίδης, Ηλίας (9 Ιουνίου 2021). Οικουμενικός Πατριάρχης Χρύσανθος Α΄ (1768-1834). Процитовано 20 Δεκεμβρίου 2021.