Цвіткове (станція)

Станція Цвіткове відкрита 1876 року на діючій залізничній лінії Фастів I — Миронівка — Знам'янка, як вузлова при відгалуженні з цієї лінії на залізницю до станції Шпола.

1964 року лінію Миронівка — Імені Тараса Шевченка електрифіковано змінним струмом (~25 кВ).

Цвіткове вважається селищем залізничників, в якому працюють декілька залізничних династій. Чимало студентів з села опановують професію залізничника в Києві та Дніпрі.

Раніше існувало декілька великих проєктів сполучення сходу України з Польщею. Існували вони ще з часів царату. Відомий проєкт одноколійної залізниці Гришине — Канів — Рівне (завдовжки 760 верст), проте паралельно з ним також існували й інші. Лінія Лозова — Кременчук — Чигирин — Цвіткове — Дубно — Володимир — Замостя / Холм мала слугувати основою для відштовхування будівництва. Дещо було й збудоване, оскільки всі вони входили до першої черги та лобіювалися військовим відомством. Пропускна спроможність ліній розглядалася у парах воїнських поїздів. За радянських часів проєкти були відредаговані, але основа лишилась сталою.

Проєкти, що перекочували з часів царату до часів сталінізму: Канів — Жашків (75 верств), Цвіткове — Жашків (75 верст), Жашків — Лепесівка (Ямпіль) (300 верст), Шепетівка — Лепесівка (90 верств). Єдине, що не було збудоване з проєкту між Цвітковим та Жашковом до початку Другої світової війни — це залізничний міст через річку Гнилий Тікич в Лисянці. Територія майже збудованої станції в Лисянці та частина перегонів були використані у майбутньому для будівництва лінії Багачеве — Дашуківка (до Дашуківського комбінату бентонітових глин).

Після війни у радянської влади не було вже військової доцільності у добудові лінії. А вже збудовані ділянки були включені до мережі. Лінію Жашків — Погребище I таки встигли добудувати, яка діє і понині. Якби на схід від Жашкова до Лисянки були хоча б якісь підприємства, то мабуть лінія б діяла і дотепер. Цукровий завод у Бужанці обслуговувався лінією вузької залізниці зі станцією Звенигородка, у Березиному — зі станції Поташ. Лисянка врешті-решт отримала залізницю, хоча і з іншого боку. У Ватутіному вже працював подібний комбінат, тож будівництво нового розглядалося як розширення Ватутінського каолінового родовище. Згодом залізниця була побудована до міста Звенигородка.

Лінією Погребище I — Калинівка курсувала одна пара дизель-поїздів сполученням Жмеринка — Погребище (наприкінці 1990-х років була демонтована). Під час війни була основною (в ході бойових дій міст через річку Південний Буг був зруйнований). Мосту в Калинівці немає, з'їзд з боку Вінниці животіє без руху, але сама лінія Калинівка I — Старокостянтинів існує і понині, завдяки розташуванню відомчого санаторію Укрзалізниці у Хмільнику.

Також мали наміри побудувати залізницю через Теофіполь, однак у майбутньому до цукрозаводу прокладена була колія від Білогородки. Лінія Шепетівка — Лепесівка була збудована першою серед цих залізниць (наразі перебуває не в найкращому стані, хоча була капітально відремонтована для догоди колишнього очільника Укрзалізниці Георгія Кирпі, який виріс неподалік цієї лінії).

На проєктованій лінії Канів — Жашків була збудована дільниця від Канева до Миронівки (надалі роботи були припинені). На дільниці Канів — Фастів частково тривали земляні роботи, з відгалуженням до Ржищева. Цікавим фактом є те, що Чигирин мав би ще дві можливості прокладання залізниці, проте обидва проєкти були не здійсненні, хоча роботи активно тривали.

Існували також інші проєкти будівництва залізниць на Черкащині:

• Умань — Долинська — Кривий Ріг, як продовження другої Катерининської залізниці;
• Умань — Колосівка (для сполучення Миколаєва та Криму із західними областями України);
• Христинівка — Сухоліси — Трипілля — Київ (проєкт «Південь — Північ»).

Станція розташована на 178-му кілометрі лінії Фастів I — Знам'янка. Відстань до Києва через Фастів I — 242 км, через Київ-Деміївський — 182 км.

Станція має дві платформи: бічну та острівну та 3 головні колії.

На станції зупиняються поїзди приміського та декілька поїздів далекого сполучення^[1].

До одного з туристичних центрів Черкащини Корсуня була можливість дістатися зі столиці приміським електропоїздом Київ — Миронівка — Київ, якому з 1 серпня по 6 грудня 2021 року подовжувався маршрут руху до станції Цвіткове (через низький пасажиропотік скасований). Від станції Миронівка електропоїзд прямував через станції Таганча — Сотники — Корсунь — Городище — Хлистунівка. У перспективі — призначення поїздів категорії «Інтерсіті» через Корсунь до Черкас.

У Цвітковому є можливість здійснити пересадку на приміські поїзди христинівського напрямку.

З 6 грудня 2021 року залізничне сполучення між Цвітковим і Києвом припинено. Мешканці смт скаржилися на транспортну блокаду. Відтепер на вузловій станції Цвіткове не зупиняються 8 поїздів та скасований приміський електропоїзд Київ — Цвіткове. За повідомленням філії «Пасажирська компанія», згідно з проведеним аналізом встановлено, що в середньому за рейс, починаючи з 1 січня до 28 листопада 2021 року, на станції Цвіткове здійснюють посадку/висадку не більше двох пасажирів у кожному напрямку, що свідчить про низький рівень пасажиропотоку. Також в компанії повідомили, що зупинка поїздів призвела до збільшення витрат на 460 тис. грн за рік та спричинила затримку поїздів на 10 хвилин в обох напрямках^[2].

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

• Інформація про станцію Цвіткове на сайті railwayz.info(рос.)
• Розклад руху приміських поїздів по станції Цвіткове. [Архівовано 4 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Розклад руху поїздів далекого сполучення по станції Цвіткове. [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.