Мис Гвардафуй

Гвардафуй розташований на 11°49′ північної широти і 51°17' східної довготи.

Він лежить трохи на захід від мису Рас-Хафун (51° 23' сх. д.), який знаходиться за сто кілометрів на південь від Гвардафуя і є найсхіднішим мисом Африки. За сто кілометрів на схід від мису знаходиться найзахідніша точка острова Абд-ель-Курі, найзахіднішого острова архіпелагу Сокотра, що належить Ємену.

Над мисом височить гора, яку місцеві жителі називають Гардаф (Djardaf), у той час як власне мис має назву Асейр/Азір. Від імені гори походить арабське ім'я Djard Hafûm, як і європейське Гвардафуй. Неподалік селища Тохен на краю мису знаходиться недіючий маяк, в 1930-му році названий Франческо Кріспі^[1][2].

У давнину мис називався Аромата (дав.-гр. Αρώματα, лат. Promontorium Aromata). У давньогрецькій географії він розділяв Барбарику (землі на захід від мису, назва збереглася в імені міста Бербера) і Азанію (східноафриканське узбережжя на південь від мису).

На початку XIX століття сомалійські моряки забороняли вхід у свої порти, розташовані вздовж африканського узбережжя, водночас торгуючи з Аденом і Мохою в сусідньому Ємені, використовуючи власні судна^[3].

Через часті аварії кораблів у підступних морях поблизу мису Гвардафуй британці підписали угоду з султаном Османом Махамудом з султанату Маджіртін, який контролював більшу частину північно-східного узбережжя Сомалі протягом XIX століття. Угода передбачала, що британці щорічно виплачуватимуть субсидії на захист британських екіпажів, які зазнали аварії, і охорону уламків від пограбування. Угода, однак, залишилася нератифікованою, оскільки британці побоювалися, що це «дасть іншим державам прецедент для укладання угод із сомалійцями, які, здавалося, були готові вступити у відносини з усіма бажаючими»^[4].