Adromischus humilis
| Адроміскус низькорослий Adromischus humilis | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Adromischus humilis (Mart.) Poelln., 1940 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Cotyledon humilis Marloth | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
|
Adromischus humilis (Адроміскус низькорослий[1]) — сукулентна рослина роду адроміскус родини товстолистових (Crassulaceae).
Етимологія
Видова назва походить від лат. humilis — низький, скромний, низькорослий[2].
Морфологічні ознаки
Багаторічники з коротким, зазвичай нерозгалуженим стеблом 10—20 мм завдовжки з кільцем веретеноподібних кореневих бульб. Листки від оберненояйцевидної до округлої форми, 10—15 (до 24) мм завдовжки і 5—8(до 12) мм завширшки, зазвичай різко клиноподібні, заокруглені на верхівці, стиснуті до спини, увігнуті зверху та опуклі знизу, м'ясисті, зелені або сіро-зелені, часто з пурпурними крапками зверху і часто від рожевих до фіолетових знизу. Суцвіття — щиток з 1—3 (до 4) монохазіями з 1—3 коричнево-фіолетовими квітками; квітконіжки 8-16 мм завдовжки. Бруньки округлі або злегка поздовжньо-жолобчасті, поступово звужуються до верхівки, прямостоячі. Чашолисток 2-2,5 мм завдовжки, зелений. Віночок з вузько-лійкоподібною трубкою завдовжки 10-12 мм, жовтувато-зелений; частки широко трикутно-яйцеподібні, 2,5-3,5 мм завдовжки, гострі, шорсткі та з деякими булавоподібними трихомами навколо горла, темно-червонувато-фіолетові. Пильовики ледь виступають. Луски довгасті, злегка вирізані, ледь звужені до основи.
Подібний до Adromischus phillipsiae, але рослини менші та щільніші, квітки більш-менш прямостоячі, трубка віночка 10-14 мм завдовжки, жовто-зелена, з темно-бордовим кольором всередині, горло з кількома дрібними булавоподібними волосками.
Поширення
Південноафриканський ендемік. Поширений в Західнокапській та Північнокапській провінціях. Зустрічається в горах Нувевельд поблизу Бофорт-Веста, на північ від Лайнсбурга в Кліпфонтейні та на перевалі Оуклуф біля Фрейзербурга.
Середовище проживання та екологія
Мешкає в ущелинах скель. Під кущами або в ущелинах сланцевих відслонень на крутих схилах.
Природоохоронний статус
Adromischus humilis входить Червоного списку рослин Південно-Африканської Республіки (англ. Red List of South African Plants) зі статусом Види в найменшій загрозі. Ареал обмежується ущелинами скель в горах Центрального Кару (площа поширення 5168 км²), де він відомий із семи субпопуляцій, але ймовірно, що існують невідкриті популяції. Його перевага середовищ існування в скелястих ущелинах означає, що йому нічого не загрожує.
Примітки
Література
- Hall, A.V., De Winter, M., De Winter, B. and Van Oosterhout, S.A.M. 1980. Threatened plants of southern Africa. South African National Scienctific Programmes Report 45. CSIR, Pretoria.
- Hilton-Taylor, C. 1996. Red data list of southern African plants. Strelitzia 4. South African National Botanical Institute, Pretoria.
- Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J.E., Helme, N.A., Turner, R.C., Kamundi, D.A. and Manyama, P.A. 2009. Red List of South African Plants. Strelitzia 25. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
- Snijman, D.A. 2013. Plants of the Greater Cape Floristic Region 2: The extra Cape flora. Strelitzia 30. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
Джерела
- Adromischus humilis (Marloth) Poelln. World Flora Online (WFO). Процитовано 14.09.2023. (англ.)
- Adromischus humilis (Marloth) Poelln. Red List of South African Plants. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Процитовано 14.09.2023. (англ.)
