Гвідо д'Ареццо

Гвідо д'Ареццо
лат. Guido Aretinus
Народився	992[1][4] Ареццо, Тосканська марка, Священна Римська імперія[1] або Abbazia di Pomposad, Папська держава
Помер	1050[1][2][3] Ареццо, Тосканська марка, Священна Римська імперія
Діяльність	теоретик музики, музикознавець, композитор, винахідник, письменник, чернець
Галузь	музика
Відомий завдяки	винахідник сучасних нот
Вчителі	Сильвестр II
Знання мов	латина[5]
Медіафайли у Вікісховищі

Гвідо д'Ареццо (Ґвідо Аретинський) (лат. Guido Aretinus, італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino; бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик, один з найвидатніших у добу середньовіччя. Монах-бенедиктинець.

Освіту одержав у монастирі біля Феррарі. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана).

Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів у області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих — з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів.

У дидактичних цілях (швидке розучування незнайомих пісень) придумав систему сольмізації — (позначається терміном Гвідонова рука), в якій встановив збережені донині складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la) на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis»:

UT queant laxis → до

REsonare fibris → ре

MIra gestorum → мі

FAmuli tuorum → фа

SOLve polluti → соль

LAbii reatum → ля

Sancte Iohannes (Si) → сі

У перекладі з латинської мови: «Щоби слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанне».

Склад «ut» — закритий, проспівати його подібно іншим важко; тому назва першої ноти октави «ut», в XVI столітті замінили на «do»^[6].

Праціред. код

• Micrologus id est brevis sermo in musica (бл. 1026) // Мікролог, або Коротке наставляння в музиці
• Prologus in antiphonarium // Пролог до антифонарія
• Regulae rhythmicae // Віршові правила [про музику]
• Epistola de ignoto cantu // Послання про незнайомий розспів

Вшануванняред. код

• 7 вересня згадується щороку в церковному календарі Католицької церкви.
• На честь д'Ареццо названий кратер на Меркурії.

Приміткиред. код